Агрус - це надзвичайно смачна ягода, яка не залишить байдужим нікого.
Оленка, немов дзига, не може всидіти на одному місці, все вертеться і вертеться цілий день.
<span>Моя бабуся любить, щоб з ранньої весни весь ганок був прекрашений горщиками з кімнатними квітами.</span>
Так він не піде сьогодні в школу, як пити дати!
Твій друг досить дивний, як не від світу цього.
У нього на лобі написано, хто він такий.
Блудний син повернувся додому!
Я все знаю, можеш мене за ніс не водити.
Олискової, з голосу материнської душі над
колискою. (2) Уже в/перше звучання почутої мелодії на/вічно вплітається для
маленької дитини багатоголосся душі та світу. (3) Від/тепер відкривається шлях її
радощам, смуткові й веселості, тривогам, і сподіванням. (4) І, на/певно, головному -
взаємності з життям, зі світом. (5) Колискова - це не/наче душа, яка ходить
навшпиньках.
<span>1. У переносному значенні вжито в тексті виділене слово </span>
ходить навшпиньках
<span>2. Фразеологізмом є вислів </span>
відкривається шлях
<span>3. Окремо в цьому тексті пишуться слова </span><span>в/перше </span><span>4. Іменник виділено в словосполученні з тексту </span>
починається з колискової
<span>5. Вставне слово вжито в реченні </span>
четвертому
<span>6. Складним є речення </span>
п'яте
<span>7. Пунктуаційну помилку допущено в реченні </span><span>третьому </span><span>8. М'який знак треба писати на місці обох пропусків у рядку </span><span>громадянс..ка позиція, здаєт..ся в оренду </span><span>9. Букву и треба писати на місці обох пропусків у рядку </span><span>виконувати реч..тативом, промовиста ц..тата </span><span>10. Граматичну помилку допущено в словосполученні </span>
барвистих ярмарок
<span>11. Суфікс -ев- має прикметник, утворений від слова </span>
груша
<span>12. Правила вживання лапок дотримані в уривку з афіші </span><span>13. Граматичну помилку допущено в рядку </span><span>найбільш вищий пагорб </span><span>14. Граматичну помилку допущено в реченні </span><span>Остап Вишня палко захоплювався та змальовував на сторінках своїх творів дивовижну українську природу. </span><span>15. Правильну відмінкову форму числівника сімсот дев'яносто вісім наведено в рядку </span>
Ор. в. сьомастами дев'яноста вісьма
<span>16. Прочитайте речення. </span>
І радісн(1)о, що Київ наш осін(2)ій,
Хоч довгу путь у світі перейшов,
Весь у труді, в натхнен(3)і, у горін(4)і,
Весь на риштован(5)ях нових будов!
<span>Подвоєні літери треба писати на місці всіх цифр, окрім
1 </span><span>17. Правильно утворено форму третьої особи множини від інфінітива </span><span>губити - гублять </span><span>18. Складносурядне речення утвориться, якщо серед варіантів продовження речення
"Опівдні насунулися хмари..." обрати </span><span>і ринула стоголоса злива. </span><span>19. Однакова кількість звуків і букв у кожному слові рядка </span><span>єднання, сором'язливість, щирість </span><span>20. Усі розділові знаки правильно вжиті в реченні </span><span>Де знаходить природа такі розмаїті барви, що їх не відтворити точно жодною фарбою, жодним пензлем? </span><span>21. Частка не пишеться окремо у варіанті </span><span>не/здужати всіх завдань </span><span>22. Спонукальним є речення </span><span>За правду, браття, єднаймось щиро. </span><span>23. Підкреслена буква позначає однаковий звук у кожному слові рядка </span>
садочок, футболіст, дивина
<span>24. З'ясуйте, який вид підрядного речення відповідає кожному фрагментові. </span><span><span><span>Фрагмент речення
Вид підрядного речення
</span><span>… понад усе хотіли, щоб …
з'ясувальне
</span><span>… зайшов до магазину, щоб …
мети
</span><span>… сподобалася книга, що її …
означальне
</span><span>… настільки досвідчена, що …
ступеня та способу дії
</span></span></span>
<span>25. З'ясуйте, якими частинами мови є виділені слова в реченні (цифра позначає наступне слово). </span>
Він (1)прожив під сонцем (2)коло ста літ, (3)ніколи не (4)ховаючись у холодок.
дієсловоприйменникприслівникдієприслівник (форма дієслова)<span>26. Доберіть приклад до кожного випадку вживання розділового знака на місці крапок. </span>
Калина уже по ярах стоїть у червоних кетягах, як у зорях. Кожна ягода аж дзвенить достиглим соком, так і жевріє сипким жаром. Алене може підпалити ні віття, ні стверділого листя. Горобці клюють ягоди, кетяги ворушаться, і набубнявілі сузір’я здригаються, ніби хочуть злетіти. І від того, що на калині стільки ягід, вона здається усміхненою. Щасливою й усміхненою.
Орють. Переорана чорна земля піднімає вище груди, звільна зітхає. Її огортає солодка втома: за літо вона наморилась, вигойдуючи на собі збіжжя, бита громом, лякана блискавкою. Тепер вона позіхає, сивими ранками вкривається туманом, до полудня тримає на собіколючу росу, а тепло її ввечері швидко простигає, залазячи вглиб... Земля жде на обложну мокву, на сірі пронизуючі вітри, на безпроглядні ночі. Вся та негода буде їй байдужою, вона засинатиме. І коли хуґа співатиме од яру свою перемерзлу пісню, вона вже спатиме. Все більше вкриватиметься глибокими заметами. І снитиметься їй, мабуть, легкий весняний дощ, який лунко стукає у її снігову хату. І так довгоснитиметься їй той дощ, аж поки справді не розбудить.
А тепер – орють, і калина по ярах стоїть у вогні. А тепер небо сизе, і по ньому пасуться сизі хмари. А тепер – лисиця вибігає з нори, вже пухнастіша, і хоч не залишає поки що слідів, але така ж обачна, як і тоді, коли сніг буде продзьобаний торочками її лап. А тепер – повітря пронизане сумом, і той сум тонко блищить на поверхні польової річечки-крутійки, ним пахне димок з багаття, у якому пастухи печуть картоплю, тим сумом дзвенить торохка бадилина, за яку вчепилась, цідиться і не може процідитись нитка бабиного літа.
А тепер тітка Солоха ламає калину. Зірвані кетяги складає в торбу. Сама вона – згорблена та немічна. Щоб стара була така – то ні; а всеньке життя прослабувала, нездужалося їй. Якого кетяга не дістає, то нагинає гілляку. А якої гілляки не нагне, то рогачиком її притягує. Ягоди сяють у сузір’ї, не опадають і мимоволі соком не бризкають. Вони терпкувато пахнуть, і гіркощами од них несе, і вже долоні натерлись калиною, і одяг, і коси просякли також. Поступово худі бабині щоки теж починають світитись, ніби калина покропила їх своїм соком.