<span>У багатьох казках за оригінальною формою викладу, незвичайними героями, цікавими назвами, фантастичними подіями може ховатися глибокий сенс. Іноді цей прихований зміст ми не розуміємо або не розуміємо до кінця, і все одно він залишається і спливає тоді, коли цього потребує життя. Казки вчать жити, вони стають для нас чимось на зразок «теоретичного життєвого досвіду». У цьому сенсі дуже цікавою є казка Василя Симоненка «Цар Плаксій та Лоскотон». У неї є дуже смішні назви: Плакса, Плаксоград, Нудота, Плаксота, Вай-Вай, Лоскотон. Тобто імена героїв, як це часто буває в казках, говорять про характер смішних персонажів. Звичайно, мимоволі заливаєшся сміхом, коли читаєш про капітана плакс, що від жаху з'їв сам себе, про те, що сталося з Плаксієм та його донями. Теплом і впевненістю, що добро завжди переможе, дме від сміливого дядька Лоскотона. І вже не хочеться дуріє, вередувати через якусь дрібницю, щоб навіть у самого себе не викликати порівняння з відповідним персонажем. До того ж Лоскотон не може не подобатися тим, що сильно у своїй правоті, він бачить людей такими, якими вони є насправді, розуміє їхні проблеми, вміє розрадити у важкі часи. Напевно, саме тому він не довго залишається наодинці з труднощами. Ця казка вчить нас тому, що більш сильний не той, хто цар, а той, хто має багато друзів, за кого народ
А якщо придивитися ще уважніше, то легко побачити людей, які стали прототипами царя, його синів і дочок, старого дядька Лоскотона. Прототипами героїв казок Василя Симоненка стали реальні люди, а його творчість залишилась нам у спадок, і сьогодні вчить нас бути людьми, цінувати радість життя, справжніх друзів, вболівати душею за долею <span>своєї Батьківщини.</span></span>
Слово ожинник происходит от существительного ожина.
ожин-корень,
ник-суффикс,
нулевое окончание,
основа-ожинник.
1. За жанром "Давня казка":
а) поема;
б) казка;
в) поезія в прозі;
г) верлібр.
2. Головний герой твору:
а) пан;
б) поет;
в) садівник;
г) кріпак.
3. Де відбулася перша зустріч героя з лицарем?
а) у саду;
б) у лісі;
в) на вулиці;
г) у гаю.
4.Кохану лицаря звали:
а) Ізідора;
б) Валькірія;
в) Ізабелла;
г) Діонісія.
5. Що вважав своїм багатством головний герой?
а) широту душі;
б) власну творчість;
в) вірність і повагу рідних;
г) все, що його оточувало.
6. На якому музичному інструменті грав герой?
а) на сопілці;
б) на скрипці;
в) на кобзі;
г) на мандоліні.
Хлопці пішли але вони довго згадували лося Їм не вірилося що він помер. Лосьвсе лежав нерухомо . Шпичак скосо поглядав на лося. Раптом лось встав і накинувся на дядька. дядько кричоа на допомогу алепоблизу нікого не було. Раптом хлопці почули шум і побігли на звук. Вони врятували дядька. Цей випадок став для нього уроком. Відтоді він був добрим чуйним та милосердним
Вітька Горобець цитатна характеристика Неповних 14 років Вітька — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий, швидкий… Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти. Перше хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити. Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться. Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний. — Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками.— І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь.