Дружба це найбiльшiй скарб
У людини безліч чеснот: доброта, щедрість, чуйність, уміння співчувати і любити і багато інших. І усі вони засновані на любові людини до людини. І є ще така щиросердечна якість, як милосердя. І воно теж спрямоване на те, щоб довести, що несправедливе латинське крилате висловлення «Людина людині вовк». Але мені здається, що саме милосердя виявляти найважче. Для того щоб бути милосердним, потрібно уміти прощати. Потрібно бути щирим гуманістом. Тому що споконвічно милосердя було проявом великодушності до поваленого ворога. Та й зараз, на мій погляд, милосердя — це прояв великодушності до того, до кого не хочеться його проявляти.
Легко поспівчувати бабусі в переході метро, поклавши їй у протягнену долоню кілька монет. Легко здаватися щедрим, купити молодшій сестричці не звичайні льодяники, а шоколадні цукерки. Легко бути добрим, допомагаючи молодій мамі нести коляску на сьомий поверх. І як же важко утриматися від того, щоб не «добити», не знищити, не деморалізувати цілком переможеного ворога. І ще: бабуся побажає здоров'я на подяку за милостиню, сестричка поцілує в щічку липкими від шоколаду губами, молода мама гаряче подякує за допомогу. Адже відповіддю на добро найчастіше буває добро. Тільки ворог за милосердя навряд чи подякує. А може зненавидить, хто знає.
Важко допомагати тому, з ким ти в поганих стосунках, але хто насправді має потребу у твоїй допомозі або твбїй поблажливості. Іноді бути милосердним нестерпно важко. І, зрозуміло, це дано не кожному. І мені навіть здається — тільки обраним.
1. Іван Макарович Гончар
2. Українську дівчину, в руках якої букет польових квітів
3. Національний український
6. Поле
<span>
На мою думку, без минулого немає й не може бути майбутнього.
Ідучи стежкою життя, ми озираємося назад, щоб пригадати все те хороше, що було
колись, і ставимо перед собою ціль – зробити так, щоб таких моментів було
якомога більше в майбутньому .
Наприклад, я займаюся плаванням. Перше досягнення мені далося нелегко. Це було
третє місце на змаганнях, але я добре запам’ятала ті відчуття. Вони допомагають
мені знову й знову йти до перемоги й отримувати її, мобілізувати всі
сили. Тому ось уже три роки поспіль я втримую перше місце серед учасників мого
віку.
Завдяки минулому, люди вчаться на своїх помилках, намагаючись уникати їх у
подальшому житті. Знання історії дає нам можливість ураховувати досвід
минулих поколінь. Це велике надбання, яким ні в якому разі не можна
нехтувати. Народ, який не знає своєї історії, легко перемогти й
знищити.
Прикладом може слугувати кіноповість Олександра Довженка «Україна в огні».
Німецький офіцер Ернст фон Крауз говорить своєму синові, що українці –
єдиний народ, який не вивчає свою історію, тому його легко перемогти.
Олександра Довженка понад усе хвилювала проблема вивчення українцями історії
рідного краю: ніхто не хотів учитися на історичному факультеті, професорів
заарештовували, студенти знали, що історія – це паспорт на загибель. Усе це –
наслідки тоталітарної системи, які не мають права на майбутнє.
Отже, ідучи до майбутнього, ми повинні оглядатися в минуле, обов’язково
враховувати його позитивний досвід, уникати помилок і поразок .
</span>
<span>безкорисливий
скорее всего</span>