Країнський вишитий рушник символізує гостинність, доброзичливість, чистоту почуттів, безмежну любов до своїх дітей. Він щедро простелений близьким і далеким друзям, гостям. Рушник уособлює не лише естетичні смаки українців, але є також своєрідною візиткою, а точніше — обличчям оселі, а відтак і господині. Колись казали, що дівчина, котра вишиє в житті хоч один рушник, не може бути байдужою. Вважалося, що вишивати рушник — це означає очищати душу.Застосування рушників різноманітне: ними прикрашають стіни, столи, покуть, використовують на весіллі. Рушник ще називають подарунковий, обрядовий, плечовий; на рушникові подають хліб-сіль, зустрічають гостей, дарують на хрестини. Відповідно до призначення й виготовлялися рушники з тонкого чи грубого полотна, але всі вони мали вишиті узори або хоча б виткану кольорову крайку.Хоча в цілому для українських рушників характерні спільні ознаки, проте, кожен регіон мав свої відмінності як за формою, так і способом виготовлення, оздобленням, кольоровою гамою. «Хай стелиться вам доля рушниками!» — казали, бажаючи людині щастя. А ще примовляли: «Дім без рушників, як сім’я без дітей».Українська дівчина одягала спершу сорочку, на неї спідницю чи плахту, потім запаску, зав’язувалася поясом і наостанок одягала керсетку. На ноги чобітки або ошатні черевики, на голову — віночок, на шию намисто, дукачі.Дещо про сорочку. Тканина сорочки, вишивка і навіть колір ниток, вважалося, мали чарівну силу. Виготовляли полотно за допомогою прядок, мотовил, веретен, станків для ткання (тканиць) і прикрашали їх магічними знаками сонця, поля, води. Ці знаки нібито відлякували злі, ворожі сили, хвороби, нещастя, тож таке ткання з рук давніх ткаль виходило, як зачароване на добрі діяння.<span>Потім сорочку вишивали, і шитво теж було непростим — серед ниток була нитка червоного кольору, бо цей колір вважався чарівним оберегом. І не тільки червоні нитки, а й усі магічні знаки та символи, що захищали людину, звалися оберегами. Зараз дедалі більше чоловіків і юнаків починають носити сорочки-вишиванки. Серед жінок і дівчат також стало більше сучасного одягу з вишивками. Таке повернення традицій збагатить сучасний духовний світ людей.</span>
Дне з найтепліших для душі родинних свят в Україні - це Різдво. Водночас Різдво та Пасха — два найвеличніших християнських свята. Люди радіють народженню Спасителя, Ісуса Христа. Історія цієї святкової дати наступна. Ьільше двох тисяч років тому на Землю прийшов Син Божий. Вій прийшов, як приходять у світ прості люди: немовлям. Маленьким хлопчиком він лежав у яслах біля тварин. Навіть віслюки та воли вітали його прихід. Земні батьки Ісуса Марія та Йосип дуже раділи, але знали, що їхній син має потім страждати та померти за гріхі людські. Щоб ушанувати Христа, який своєю смертю врятував людство, християни кожного року святкують його народження. У Святвечір люди збираються біля ялинки та куштують святкову кутю. Католики роблять це ввечері двадцять п'ятого грудня, а православні, греко-католики та деякі протестанти — ввечері шостого січня. Зазвичай Різдво в Україні - це родинне свято. Цього дня навідують близьких родичів, вшановують померлих предків, згадують хресних батьків. А молодь та діти йдуть колядувати та розігрувати вертеп, тобто традиційну різдвяну виставу. У вертепі грають колоритні персонажі, вбрані у яскравий мотлох. Це рогата коза, дотепний циган, веселий дід, лікар в окулярах та інші. Молодь вітає усіх навколо з народженням Спасителя та прославляє його.<span> </span>
<span>Весна одевает природу в новые чистые одежки. радостно щебечут птицы. На земле быстро прорастает трава, из почек на ветвях деревьев прорываются молодые листики, каких-то несколько дней и лес не узнать - шумит листвой. Месяц роста травы и зелени так и назвали - Травень.</span>