Після першого уроки однокласниці зустрілися в шкільному коридорі, хотіли поділитися своїми враженнями від їх поїздки у музей Тараса Шевченка.
- Привіт, Ганусю, як справи? Я дуже вражена нашою невеликою подорожжю. А ти? - спитала русява дівчинка, дивлячись своій подрузі у вічі.
- Привіт, Софіє. В мене все чудово, після нашої поїздки я стала краще розуміти про те, що говорить наша вчителька з української літератури. Авжеж, одна справа - уявляти, а зовсім інша - бачити своїми очима, - захоплено розповідала подружка Софії, поки вони обидві ходили по коридору.
- Погоджуюсь з тим, що сприймати інформацію стало значно легше. Та це тільки початок! Я дуже зацікавилась цим письменником, його дитинствои та значенням його творів для нас, молодого покоління.
- Це дуже добре, що ти цим зацікавилась, знання ніколи не бувають зайвими. До того ж знання таких талановитих людей, що жили нашою країною та кохали її усім серцем.
- Може, сходимо у бібліотеку, щоб знайти більше матеріалу про Тараса Шевченка? - запрпонувала Гануся.
- Звичайно сходимо! - погодилася дівчина. І вони, сміючись і жартуючи, побігли до шкільної бібліотеки.
В мене є мрія. Стати художником. Я зараз навчаюсь в художній школі. Мене там навчають дуже гарно малювати. Але я малюю не тільки там, а й вдома. У самому початку легко, потім не так легко, а потім все іде легко. Зараз я малюю портрети. Ще натюрморти та моє любиме аніме. Ось так я здіснюю свою мрію.
Ругать-обзываться
ты классная!
Ви́солопивши (ви́валивши) язи́к<span> (язик</span>а́),<span> зі сл. бі́гати, тіка́ти і под., зневажл. </span>1.<span> Дуже швидко. — Ну, що тобі таке? Чого ти прилетів, </span>язик висолопившsи?<span> Що там таке сталося, що за тобою мов собаки гнали? (І. Франко). </span>2.<span> До повного виснаження, надзвичайно напружуючи сили. — Тепер, якщо потрібні тобі гроші,— побігаєш не день, не два, </span>висолопивши язика,<span> заким позичиш (М. Коцюбинський); — А в селі в цей час робилось таке: лисий Лукан, </span>висолопивши язика,<span> бігав з подвір’я на подвір’я, збирав білі, “як лебедине пір’я”, листівки (Ю. Збанацький). </span>
язи́к (язика́) ви́солопити (ви́валити),<span> зневажл. Дуже задихатися, захекатися від швидкого бігу, напруженої роботи. — Гляньте, як працює, бідолаха, аж </span>язика висолопив<span> (І. Нечуй-Левицький); Микита й Дорофтей побігли за бричкою. Доки добігли, аж </span>язики вивалили<span> (Казки Буковини..); Як повів (Сенько) Славка тими стежками, то він аж </span>язик вивалив<span> із утоми, бо ті стежки крутилися дебрями й горбами (Л. Мартович); (Максим:) Геть чисто шию спекло, а Юхим зовсім </span>язика вивалив...<span> Буде знати, як зо мною робити!.. (С. Васильченко).</span>
1. На уроці ми отримали багато нової інформації
2. Моя мама дуже часто п'є каву.
3. Майстер добре зробив свою роботу.
4. Мiй тато поїхав в довгу експедицію.
5. Наш колектив дуже дружній.
6. Вся територія парку була заповнена людьми.
7. У магазині був дуже великий асортимент.
8. Студент довго і ретельно писав свою дисертацію.
<span>9. Моє хобі - це заняття танцями.
10. </span>При посадці наш літак випустив шасі.