Воспитанный человек - это личность, соблюдающая все нормы морали и поведения в обществе, которая уважает интересы других как свои собственные. Опрятность, вежливость, доброта, честность и знание этикета должны стать верными спутниками этого человека. Воспитанный человек не может быть корыстным и жадным. Чувство такта является неотъемлемой частью его жизни. Для того, чтобы быть воспитанным, необходимо совершенствоваться каждый день. И при этом суметь сохранить данные навыки, не растеряв их.
Невеликий за обсягом вірш Р. Кіплінга «Якщо» увібрав у себе одну з головних ідей його творчості — формування ідеології особистості, панування ідеї вищого морального ґатунку. Такий світогляд, який показує автор у своєму вірші методом анафори, почав формуватися в нього з дитинства. Так, навчаючись у пансіоні, ще хлопчиком він зазнав знущань та принижень з боку вихователів. Таке життя на підсвідомому рівні сформувало його прагнення до справедливості та збереження гідності, спонукало до боротьби за власну свободу та незалежність від життєвих обставин. Ще підлітком під час навчання в чоловічій школі, він навчився протиставляти особистість насильству як організованій системі в певній спільноті.
Працюючи репортером, висвітлюючи вчинки людей в різноманітних екстремальних ситуаціях: війни, епідемії, катастрофи, тяжкі умови праці, Р. Кіплінг викарбував модель поведінки людини. Р. Кіплінг бере за взірець поведінку та вчинки «білих людей», які несуть, на його погляд, просвітницьку й позитивну місію в суспільстві. Ці люди — романтики, віддані неписаному «кодексу честі». Насамперед — це люди дії, які на краю світу в складних умовах будують дороги, мости, лікують, керують, захищають. Взагалі — розбудовують цивілізацію «білих». (За таку позицію йому часто дорікали расизмом.)
У вірші «Якщо» Р. Кіплінг ніби підсумовує свій життєвий досвід, концентрує його у фрази, що як постріл вражають свідомість людини, змушують її приміряти риси ідейної моралі та вчинків на себе, ніби запитуючи: «А чи зміг би я так діяти, як пише Р. Кіплінг у своєму вірші?» На перший погляд, модель, запропонована Р. Кіплінгом, дуже проста і направляє людину до вчинків простих категорій: «добро-зло», «життя — смерть», «дія — пасивність». Проте вражає сила глибокого проникнення у свідомість ідей письменника про місце справжньої людини в суспільстві. Спокійна рішучість у будь-якій ситуації, віра в самого себе, зневага думки натовпу, пронизує читача, немов удар струму. У своїй творчості, як правило, письменник будує моральні принципи поведінки людей, не розділяючи в абсолюті добропорядні вчинки від гріховних або неблагополучних, не розмежовуючи їх різко. Але у вірші «Якщо» він підносить до абсолюту етичну цінність таких рис людей, як мужність, енергійність, стійкість. Р. Кіплінг оспівує у вірші філософію, направлену на дію розбудови. Тільки своїми діями людина стверджує цивілізаційний шлях. Так, втративши всі сили під час досягнення мети, після поразок та невдач, людина знов і знов відновлює свої цілеспрямовані дії у вибраному напрямку. Автор показує, що взірець «справжньої» людини — це концентрація сили духу на грані неможливого. Коли всі сили вичерпані, усе втрачено, за певних умов людина спроможна, «зціпивши зуби», триматися в руслі особистих ідеалів.
<span>Людині належить час, і діяти в часі вона повинна гідно, як володар свого життя, підносячись над своїми пороками та недоліками. Час є однією з найважливіших категорій для людини дії. Тому марнувати його на вчинки, які не відповідають «кодексу честі», людина не повинна.
</span>
Архаїзм:хлоп;козаки;рекрути; канчук;збасаманнений
Розділ:
Значення: так панство зневажливо называла селян; російські прикордонники; солдати; батіг, нагайками з переплетених ремінців; побитий так, що на тілі залишилися рубці
Ось уже пішов шостий рік, як ви навчаєтеся в школі. Згадайте, скільки книжок прочитано вами — малих і великих, навчальних і художніх... Ваша копітка праця не марна, адже те, що ви знали в 1 класі, важко порівняти з тим, що знаєте сьогодні. Неабияку роль у вашому духовному збагаченні відіграє художня книжка. Усі ваші знання — передусім із книжок! Ваші вчителі й батьки стали мудрими саме завдяки навчанню й книжкам. Як же все починалося?
Першим українським книгам майже тисяча років! Що це за книги? Хто їх написав? До сьогодні їх дійшло небагато, а точніше — зовсім мало. Це — «Руська правда», «Ізборники» Святослава, «Повість минулих літ»Нестора Літописця, «Слово про Ігорів похід» невідомого автора, «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона та ін. Давню історію нашого краю ми знаємо передусім завдяки «Повісті минулих літ».
В XI ст. при церкві святої Софії Київської Ярослав Мудрий організував освітній центр, де було створено першу в Київській Русі бібліотеку, у якій велася й велика перекладацька робота. Тут із грецької на старослов'янські мову, зрозумілу всім освіченим людям, перекладали книги не тільки церковного, а й світського змісту. Ярослав любив читати церковні книги та проводити благочестиві бесіди зі священиками й ченцями. За любов до знань і розсудливе управління державою Ярослава прозвали в народі Мудрим. На жаль, славетна бібліотека Ярослава Мудрого загубилась у віках і до сьогодні не знайдена.
Що це за старослов’янська мова, якою перекладали книги? Її ще називають церковно-слов’янською, або староболгарською. Річ у тім, що в X ст., коли було хрещено Русь, русичі ще не мали своєї богослужебної літератури. Святе Письмо треба було перекладати з грецької, аби його розуміли й хрещені русичі. Для перекладу було запозичено абетку в болгар. Її створили брати Кирило й Мефодій, які жили в Болгарії в IX ст. Тому старослов'янські мову називають староболгарською, а церковнослов’янську називають так тому, що нею послуговувалися передусім у церковній літературі.