<span>1. "Життя в неволі нічого не варте, - відказав Максим, - краще смерть!" (І. Франко).
2. Пам’ятаю, казала мені мати: "Цей світ як маків цвіт: Зранку цвіте - до вечора опаде!" (О. Довженко).
3. "Роби добро, - казала мати, - і чисту совість не віддай за шмати!" (Д. Павличко).
4. Я подумав тоді: "Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя" (Г. Тютюнник).
5. "Ніщо так не красить людину, як натхнення", - подумала Ярослава (О. Гончар).
6. "Все, все ми віддаємо тобі, Батьківщино, - промовив він раптом якимсь дивним голосом ні до кого. - Все! Навіть серця" (О. Гончар).</span>
Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
Море — рибальське поле.
Вогонь - цар, а водиця - цариця.
Сила та розум — краса людини.
Кожне слово несе у собі якийсь сенс. Тому людина несе відповідальність за кожне слово, яке вона промовила. Гідна людина знає ціну слову, тому ніколи не буде кидатися ними. Таку людину поважають. Ніколи не треба підпадати під вплив емоцій, бо вони можуть призвести до прикрих ситуацій. Я неодноразово звертав увагу на те, що вчителі дуже цінують зважені відповіді на запитання. Їм подобається, коли учень в небагатьох словах здатен досить повно висвітлити певну тему. Виявляється, прислів'я «Спершу слово зваж, а потім скаж» має значення і в шкільному житті. Взагалі, важко знайти випадок, де б не «працювала» ця влучна приказка.
Треба завжди спочатку подумати, а потім вже сказати і тоді ніколи не прийдеться червоніти за свої слова та вчинки.
1.а)зала,біль,милість! 2.б)Південне Полісся,Верховна Рада України!