Ответ:
Мовознавство,етнографія,психологія,технологія,життєрадісний,західно-європейський,інженер-оптик,гідро-енерго ресурси;член-кореспондент,агротехніка,пів-Одеси,пів-гриба полудень,мати-мачуха,правобережний,військовозобов'язаний, напівзварений,приємно здивований, навчально-виробничий, темно-фіолетовий, молочно-кавовий, червоно-біло-жовтий, Австроугорщина,Семигори, Дніпровсько-Бузький канал, яро зелений, чорно білий,широкодоступний, ясно-брунатний, ясно-зоряний, ясновидець, ясно-червоний, рибо-консервний, суспільно визнаний, історично зумовлений, істерико- філософський, клініко- діагностичний, екс-прем'єр, мимовільний, меч-риба
Объяснение:
Б) тому що ліва частина до тире є підметом (оскільки фразеологіщм- стійке словосполучення), а права частина - присудок
другорядних членів речення немає, тому воно - поширене
Як для мене, то осінь досить сумна пора. Наступають дощові дні, світла та тепла стає все менше, пробуджуватися треба рано, щоб не спізнитися до школи.
Але осінь має свої гарні моменти. По-перше, тішить те, що є вдосталь овочів та фруктів. Можна смачно поласувати свіжими яблуками, грушами, виноградом. По-друге, раді батьки, що важка праця на полях дала щедрий врожай. Домашні комори поповнились картоплею, морквою, буряком. По-третє, попри ранні пробудження кожен шкільний день приносить зустріч із друзями, однокласниками, вчителями. По-четверте, саме восени першого вересня відчуваю себе старшим. Адже переходжу в наступний клас.
<span> Усім цим мені подобається осінь.</span>
<span>
</span>
Знання — фундаментальне філософське поняття, визначене в Філософському словнику як «форма духовного засвоєння результатів пізнання, процесу відображення дійсності, що характеризується усвідомленням їх істинності»[1].
Знання можна визначити також як форму інформації, існування
систематизованого результату інтелектуальної діяльності людини
(пізнання)<span>[джерело?]</span> — з огляду на фундаментальність поняття його важко виразити через простіші філософські категорії<span>[джерело?]</span>. Наприклад, за словами Платона знання — це «підтверджена істинна віра»[2][3] . Знання протилежне незнанню, тобто відсутності перевіреної інформації про що-небудь[4].
Виділяють<span>[Хто?]</span> різні види знання: істинне (у стародавніх греків епістеме), наукове, повсякденне (у стародавніх греків докса), інтуїтивне, релігійне та інші<span>[джерело?]</span>.
Повсякденне знання служить основою орієнтації людини в навколишньому
світі, основою її повсякденної поведінки і передбачення, але звичайно
містить помилки і протиріччя<span>[джерело?]</span>.
Науковому знанню властиві логічна обґрунтованість, доведеність,
відтворення результатів, прагнення до усунення помилок і подолання
суперечок<span>[джерело?]</span>.
3нання, набуте людством, фіксується в знаках природних і штучних мов, наприклад у текстах<span>[джерело?]</span>. Аналіз сутності знання, його становлення, критеріїв істинності та цінності є предметом галузі філософії епістемології[5]. У пострадянських країнах частіше вживається термін теорія пізнання або гносеологія[6].
Тоді як епістемологія більше зосереджена на структурі самого знання,
гносеологія розглядає в першу чергу процес отримання знань суб'єктом
пізнання[7]. З іншого, практичного боку, педагогіка вивчає не саму суть знання, а методи його ефективної передачі[8].
Казка про Займенник
Давно це було. У країні Морфології стало неспокійно: зав'язалася суперечка між її мешканцями - частинами мови. Всі кричали, розмахували руками, доказували свої переваги над іншими.
Уперед поважно й гордовито виступив Іменник, його перебив Прикметник, доводячи своє право. У розмову втрутився Числівник, кажучи що без нього не можна обійтися.
<span>Слухав, слухав цю суперечку ще один житель країни, та урвався терпець, і він мовив: „ Не тільки ви, а і я маю відмінки, роди і числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, як іноді вас немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе, Іменнику. І тебе, Прикметнику, і тебе, Числівнику, вказую на особи і предмети, на їхню кількість та ознаки. Але я не називаю жодного з вас". Усі частини мови притихли.</span>