Кожна людина на землі має свою мету і бажання її досягти. Кожне суспільство має свої моральні цінності, що передаються з покоління в покоління. «Не хлібом єдиним живе людина», — це одна з моральних засад, що існує в суспільстві. Людина досягає гідного розвитку тоді, коли вона дбає не тільки про матеріальні речі. Справді: чи можуть дім, машина, дача самі по собі творити духовну культуру? Звичайно, ні. Матеріальні речі є лише помічниками для культурного зростання. А духовний розвиток дають людині шанування родини, збереження духовних традицій, відданість у дружбі, закоханість у рідну мову, рідну пісню. Коли людина дбає про духовне, вона сама стає кращою, у неї поліпшуються стосунки з довколишнім світом і вона стає успішною в усіх своїх починаннях.
Гаї шумлять... І ллється стогін в мертвій тиші... Це дерева.... Вони просинаються від вітру і починають жалісно стогнати.
- Чого ти стогнеш,сосне,сестро люба! - питає в сосни граб.
-Тому,що колишеться моя голівка від цього поганського вітру!
І всі дерева так стогнуть цілий день доки одна смілива Липа до вітру питається.
-Ой,вітру вітру, ти могутній, за що ж ми таке заслужили!
Вітер мовчав… Береза не витримала і сказала , що з ним по хорошому нічого не доб’єшся! Але липа все благала і благала!
- Ой ,вітру любий ,та коли ж ти припинишся!
І зараз вітер їй відповів,що за її терпіння і доброту, він припиниться. Він подякував липі і перестав дмухати. І всі дерева знову заснули спокійним сном, і прокидатися тепер вони збираються тільки зимою…
Люблю горобців. Вони гніздяться біля людських осель. Веселе цвірінькання цих сміливих і розумних розбишак доноситься з-під стріхи над моїм вікном. У горобців міцний конічний дзьоб, короткі крила, довгий хвіст. Маленькі швидкі очі сіренької задиркуватої пташки насторожено поглядають навколо. Вони весело стрибають на своїх маленьких ніжках, нервово перелітають з гілки на гілку, щось шепочуться між собою, затівають шумливі бійки. Горобці живляться насінням, ягодами, комахами, знищують ворогів саду. Я люблю спостерігати за цими маленькими веселими пташками.<span>
</span>
1. Велика чотирикутна сумка із застібкою, в якій носять ділові папери, книжки, зошити і т. ін. Студент.. не сказав ні слова, взяв у Насті з рук тяжкого портфеля з нотами і разом з Настею пішов до кімнати (Леся Українка, III, 1952, 582); Годієра.. видобував якісь папери із свойого бездонного шкіряного портфеля (Іван Франко, VIII, 1952, 93); Він.. дістав з портфеля оперативні зведення з фронту і заглибився в читання матеріалів (Натан Рибак, На світанку, 1940, 193).2. Посада міністра або взагалі висока, керівна посада. — Влади між собою ніяк поділити не можуть. Це страшно, коли б'ються за портфелі нікчеми (Микола Зарудний, На.. світі, 1967, 133). Міністерський портфель; Портфель міністра — посада міністра. Прийдіть до нас, пане Бальзак, зголосіться прихильником Республіки, портфель міністра в Тимчасовому уряді чекає на вас (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 217); Міністр без портфеля див. міністр.3. перен. Сукупність рукописів, прийнятих видавництвом, редакцією і т. ін. для видання. Згодом я зробив «Сумку дипкур'єра» (середній фільм). Потім я сам взявся писати сценарій, за браком їх у портфелі дирекції (Олександр Довженко, III, 1960, 239). <span> Редакційний портфель — сукупність рукописів, що їх має редакція для видання.</span>
"Прогулянка до осіннього лісу"
Осіння пора! Чудово неначе в казці, все навколо виблискує під яскравими промінчиками ласкавого сонечка.Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосних пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним, яскравим пензлем у жовтогарячий колір! Воно замріяно кружляє у повільному таночку...
Де- не- де з- під опалого листя виглядають маленькі лисички, їжачки, підберезники...
Як гарно! Як добре навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу!