Н. дві тисячі сімсот вісімдесят п`ять
Р.двохсот тисяч сімсот вісімдесяти п`яти
Д.двом тисячам сімсот вісімдесяти п`яти
З.дві тисячі сімсот вісімдесят п`ять
Ор.двома тисячами сімсот вісімдесяти п`яти
М.двох тисяч вісімдесят п`ять
Я вважаю що Г, адже не всі розмовляли тоді лише українською
Він з'явився так несподівано, що природа спочатку і не зрозуміла, що трапилось. Але як тільки природа зрозуміла, що на п'яти сонцю наступає дощ, вона неймовірно зраділа і почала кликати його до себе. "Дощику, дощику, скоріш пролий свої прохолодні краплі" - вигукувала вона. І дощ не став зволікати. Він порадував землю рясним дощем. Та таким, про який і ромашки, і груші, і яблуні пам'ятали щк протягом трьох днів.
Заспіваю, — розвернулась
Висока могила,
Аж до моря запорожці
Степ широкий крили.
Отамани на бенкеті,
Неначе на раді,
Походжають, розмовляють;
Вельможна громада
Не втерпіла, ударила
Старими ногами.
Надворі світає;
Погас місяць, горить сонце.
Сирота Ярема, сирота убогий:
Ні сестри, ні брата, нікого нема!
Все йде, все минає — і краю немає.
«Невесело, сину:
Дніпро на нас розсердився,
Плаче Україна...»
А за раду спасибі вам,
За раду лукаву.
Благослови, кажуть, батьку,
Поки маєм силу;
Благослови шукать долю
На широкім світі
Добридень же, тату, в хату,
На твоїм порогу,
Благослови моїх діток
В далеку дорогу