Украї́нська абетка<span> - сукупність літер,</span><span> прийнятих в українській писемності та розміщених у певному порядку. Дитячий галас було чути здалеку. Відважний Іванко кинувся на допомогу товаришеві без вагань. Мій найкращій приятель Данилко ганно грає на піаніно. Лінивий Петик ніколи не допомагає мамі по господарству.</span>
<span>1) Усе було дивовижним: чисте небо, море блакиті, м’яке сонячне світло,
2) а перша зелень на деревах, ще недавно похмурих і кострубатих, була схожа на хмари зеленого диму;
3) і не хотілося сідати ні в автобус, ні в тролейбус,
4) і він пішов пішки, відчуваючи в собі велику й легку пустку.</span>
Ви-префікс, стук-корінь, ував-суфікс, закінчення немає
Україна - моя рідна держава. Чи знаєте ви, як добре бути українкою? Це дуже просто і дуже складно водночас. Просто, бо ми стаємо українцями одразу після нарождення (це про тих, хто народився в нашій державі). Складно-бо бути патріотом-значит жити і повашати, і шанувати, і вважатися громадянином України-достойна почесть.