Вирвати з душі- відібрати
збити зі шляху- заплутати
увійти у гру- розпочати
вилізти на шию- бути на утриманні, обтяжувати кого-небудь
упасти на коліна- віддати шану , схилитися , склонитися , здатись
Я обожнюю свято день народження . На день народження я запрошую своїх родичів і друзів. Моя мама готує багато смачних страв. Також вона готує торт і прикрашає його свічками.Я накриваю на стіл . Приходять гості і вручають мені подарунки . Ми сідаємо за стіл . В кінці день народження я задуваю свічки на торті і кожному дають по шматочку торта.<span> </span>
Милосердя є найважливішим серед рис притаманних особистості, тому що воно визначає ставлення до людини всього суспільства. Саме тому, я вважаю, милосердним потрібно бути завжди, без залежності від обставин і подій. Милосерддя - це найкраща риса людини, яка допомагає протистояти щоденній напрузі життя. Маючи у собі ці дообрі пориви, людина швидко знайде собі друзів.Милосердність, завжди цінується і ніколи не залишиться байдужою. Милосердність, як та весна, пробуджує душу людину і сіє в ній квіти добра і любові. І та людина справді милосердна, що знаходить у собі сили, дарувати ці квіти іншим, безкорисно і з посмішкою. Милосердність - це те, що породжує гармонію у світі. Вона робить світ кращим! Милосердну людину завжди поважають і цінують, до неї теж проявляють те ставлення, з яким вона відноситься до інших. Милосердна людина ніколи не звжится на щось погане, тому що це може створити перешкоди на життєвому шляху інших. Тому, пам"ятайте, що милосердя - це моральне надбання, до якого люди прагнули з незапам"ятних часів і до наших днів. Потрібно використовувати цей скарб. Проявивши милосердя до інших, ти отримаєш його зворотньо в більшій міріⒶ!
Одного разу я почула пісню на вірші улюбленої Ліни Костенко «Люди, будьте взаємно красивими». Я слухала цей твір постійно. Знову і знову..
Коли я буду навіть сивою,
і життя моє піде мрякою,
а для тебе буду красивою,
а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою,
ще для когось відьмою, коброю.
А між іншим, якщо відверто,
то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною
ні з теоріями, ні з практиками.
і боліла в мене іронія
всіма ліктиками й галактиками..
В плей-листі було написано, що співає Ольга Богомолець. Я не знала, хто ця жінка. Але я пила пісню, музику, вірші, голос, і відірватися не могла.
Пройшов рік, може два.. Трапився Майдан. Одного разу я побачила на сцені лікаря. Трошки втомлена, трошки засмучена, вона вчила нас, як зігрітися в мороз, піднімала наш бойовий дух та висвітлювала наші душі своєю сонячною посмішкою, співала з нами вночі гімн та колядки. Тоді стало зрозумілим, — це саме та жінка, чий голос я постійно слухала..
І не знало міщанське кодло,
коли я захлиналась лихом,
що душа між люди виходила
забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному,
я просила в цьому сторіччі
хоч би той магазинний мінімум:
—Люди, будьте взаємно ввічливі!
Чесна, смілива, сильна, проста, вона завжди була поруч. Допомагала, рятувала, підтримувала. Її не пускали на сцену, бо вона не угодна політикам і каже те, що відчуває, а не те, що потрібно. Але завжди, коли Ольга пробивалася до мікрофона, — немов сонечко виходило вночі.. І ставало не так холодно, не так страшно, не так безнадійно..
В мене часто питали, кого я бачу лідером, якому можна довірити Україну. Я відповідала, що лідерів виковує, виховує Майдан. Звісно, я навіть не могла собі уявити, що один з цих лідерів візьме на себе саме зараз таку велику відповідальність і порине в бруд політики, рятувати, лікувати пограбовану, покатовану державу. Коли я дізналася, що Ольга Богомолець зареєструвалася кандидатом у президенти, для мене це стало великою радістю. Сподіваюсь, народ України підтримає Ольгу, як вона підтримує людей. Інакше тоді не треба скаржитися, що нами постійно правлять негідники — ми ж самі їх обираємо. Вірю, що в цей раз ми дамо шанс Людині.
..і якби на те моя воля,
написала б я скрізь курсивами:
—Так багато на світі горя,
люди, будьте взаємно красивими!
Переглядаючи альбом репродукцій відомого майстра книжкової ілюстрації, заслуженого діяча мистецтв Анатолія Базилевича, ми захоплюємось своєрідністю, багатогранністю таланту, широтою творчого діапазону художника. В його доробку знаходимо ілюстрації до творів І. Котляревського, Г. Квітки-Основ'яненка, Т. Шевченка, М. Гоголя, Марка Вовчка, Я. Гашека, М. Шолохова та інших.Визначальна риса самобутньої мистецької особистості -риродне почуття, гумору. Саме у цьому виявляється органічна близькість художника до фольклору, який живить мистецтво не лише образами, а й художніми прийомами.У моєму житті мистецтво займає важливе місце. Воно є особливою формою суспільної свідомості, яка дає уявлення про художньо-образне життя суспільства, зокрема людини. Образотворчим мистецтвом я захоплювався з раннього дитинства, навіть встиг навчатися в художній школі. На мою думку, я просто не маю права не згадати про найзагадковіший його світовий шедевр.
Леонардо да Вінчі – один з найвидатніших діячів Італійського Відродження. Він непорушно вірив у силу людського розуму. Мистецтво для нього було засобом пізнання природи і законів краси. Саме цей чоловік між 1503 і 1505 рр. написав «Джоконду». Це найбільш відома картина у всій історії живопису.
Досі не з’ясовано, кого насправді зображено на картині. Це жінка віком від двадцяти семи до тридцяти двох років. Вона поважно сидить в кріслі і ласкаво усміхається. Глянеш вперше – в її очах безмежне щастя, глянеш вдруге – глибокий смуток.