Одного разу я почула пісню на вірші улюбленої Ліни Костенко «Люди, будьте взаємно красивими». Я слухала цей твір постійно. Знову і знову..
Коли я буду навіть сивою, і життя моє піде мрякою, а для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою.
А для когось лихою, впертою, ще для когось відьмою, коброю. А між іншим, якщо відверто, то була я дурною і доброю.
Безборонною, несинхронною ні з теоріями, ні з практиками. і боліла в мене іронія всіма ліктиками й галактиками..
В плей-листі було написано, що співає Ольга Богомолець. Я не знала, хто ця жінка. Але я пила пісню, музику, вірші, голос, і відірватися не могла.
Пройшов рік, може два.. Трапився Майдан. Одного разу я побачила на сцені лікаря. Трошки втомлена, трошки засмучена, вона вчила нас, як зігрітися в мороз, піднімала наш бойовий дух та висвітлювала наші душі своєю сонячною посмішкою, співала з нами вночі гімн та колядки. Тоді стало зрозумілим, — це саме та жінка, чий голос я постійно слухала..
І не знало міщанське кодло, коли я захлиналась лихом, що душа між люди виходила забинтована білим сміхом.
І в житті, як на полі мінному, я просила в цьому сторіччі хоч би той магазинний мінімум: —Люди, будьте взаємно ввічливі!
Чесна, смілива, сильна, проста, вона завжди була поруч. Допомагала, рятувала, підтримувала. Її не пускали на сцену, бо вона не угодна політикам і каже те, що відчуває, а не те, що потрібно. Але завжди, коли Ольга пробивалася до мікрофона, — немов сонечко виходило вночі.. І ставало не так холодно, не так страшно, не так безнадійно..
В мене часто питали, кого я бачу лідером, якому можна довірити Україну. Я відповідала, що лідерів виковує, виховує Майдан. Звісно, я навіть не могла собі уявити, що один з цих лідерів візьме на себе саме зараз таку велику відповідальність і порине в бруд політики, рятувати, лікувати пограбовану, покатовану державу. Коли я дізналася, що Ольга Богомолець зареєструвалася кандидатом у президенти, для мене це стало великою радістю. Сподіваюсь, народ України підтримає Ольгу, як вона підтримує людей. Інакше тоді не треба скаржитися, що нами постійно правлять негідники — ми ж самі їх обираємо. Вірю, що в цей раз ми дамо шанс Людині.
..і якби на те моя воля, написала б я скрізь курсивами: —Так багато на світі горя, люди, будьте взаємно красивими!
У реченні підмет займенник "я", присудок "знайшов". Від "знайшов" ставимо питання "Що?" до слова "вершину", отже, "вершину" - додаток. Від "вершину ставимо питання "Яку?" до слова "таку". Отже, "таку" - означення. Від присудка ставимо питання "коли?" до слова "якось". Значить, "якось" - обставина.
Я люблю Пасху. Мне нравится ходить в церковь и светить пасхи,яйца и много всего разного. Эти дни очень праздничные. Люди приветствуют друг друга так: Христос воскрес. Все люди одеты в праздничную одежду. В этом году я буду праздновать Пасху (и до пишите сами) (Сорт что на русском)