Холе́рні бу́нти — виступи селян на Закарпатті у 1810–1815 рр. та 1831 році, пов'язані з епідемією холери та голодом.
У 4 округах Закарпаття холера і голод за три місяці забрала близько 56 тисяч осіб. Австрійська адміністрація запровадила карантин, а в окремих комітетах був введений надзвичайний стан. Австрійською владою проводилися дезінфекція колодязів, заборонялося хоронити померлих з великими процесіями. Серед селян стали ширитися чутки про те, що колодязі немов би то отруюються спеціальними загонами, які займаються їх дезінфекцією хлорним вапном.
Збурені селяни почали розправлятися із представниками австрійської влади, поміщиками, лісничими, переставали виконувати різні повинності. Приводом до початку повстань стали подібні виступи у Східній Словаччині. Виступи селянства посилювалися із розповсюдженням чуток про те, що російська армія має намір прийти визволити Закарпаття від поневолення, оскільки образ Російської імперії для закарпатських українців пов'язувався із національно-визвольним рухом.
Набільше масові заворушення охопили селян Ужанської та Березької жуп. Значним було також повстання селян 44 сіл Нижньоверецького ключа Мукачево-Чинадіївської домінії 1836.
Крім селянства, у повстаннях брали участь також польські емігранти, учасники польського повстання, які підтримували Угорщину у її прагненнях до відокремлення від Австрії, опозиційному настрої австрійській владі. Зокрема у маєтку графа Баркоці влітку 1831 року жив Дембовський, який брав участь у польському повстанні та у заворушеннях на Закарпатті.
У зв'язку з епідемією холери селянам Закарпаття забороняли виїжджати в Угорщину на заробітки, що загострювало ситуацію і посилювало голод. Зв'язки з Галичиною і підросійською Україною сприяли постачанню хліба в ті райони Закарпаття, де люди страждали від голоду і холери.
Австрійський уряд закликав повстанців до покори, обіцяючи амністію. Коли ці заклики не допомогли і каральні війська почали жорстоко розправлятися з повстанцями (відбувалися масові вбивства), то імператор, щоб запобігти новим виступам, вирішив припинити криваву розправу. Народні виступи 1831 р. змусили мадярську владну еліту піти на деяку лібералізацію становища селянства.
Обе делились на республики , но в СССР любая республика имела право на самоопределение а в Югославии вроде бы нет. СССР распался практически мирным путём , в то время , как в Югославии были столкновения (в Боснии , Хорватии).Обе страны были социалистическими
<span>Население государства может состоять или из различных этнографических групп, или из одной нации, но в любом случае состоит из разных общественных союзов (классов, сословий). Сословие – социальная группа с закрепленными законом наследственными правами и обязанностями, окончательно сложившаяся на основе классовых отношений феодализма. На протяжении веков многие историки, философы и ученые уделяли проблеме сословий огромное внимание. Одним из них был выдающийся русский историк В.О. Ключевский, который посвятил этой теме книгу под название “История сословий в России”, в которой он рассмотрел положение различных слоев русского общества. В результате сословного деления общество представляло собой пирамиду, в основании которой стояли социальные низы, а во главе находился высший слой общества. Проще всего рассматривать положение сословий в России по векам. В своей работе я постараюсь осветить историю сословий в России с XVII по XX века. Сословия в России XVII века Гражданская война в России начала XVII в., составной частью которой стала цепь народных восстаний (Хлопка, Болотникова и др.), открыла целую эпоху мощных социальных потрясений. Вызваны они были усилением натиска феодалов, государства на народные низы, прежде всего окончательным закрепощением крестьянства, основной массы населения России. Логика, диалектика истории, помимо прочего, состоит в том, что укрепление государства — результат трудовых и ратных усилий народных низов — сопровождается ухудшением положения последних, усилением давящего на них пресса всяких податей, барщинных и иных повинностей. Всякое действие порождает противодействие, в том числе и в обществе, во взаимоотношениях классов и сословий. Во всяком обществе не могут не возникать социальные противоречия, которые, в свою очередь, в периоды крайнего их обострения порождают столкновения интересов, стремлений. Они принимают разные формы — от ежедневной борьбы (невыполнения или плохого выполнения повинностей, борьбы в судах за землю) до открытых восстаний, вплоть до наивысшей их формы — гражданских войн больших масштабов. XVII столетие в истории России современники недаром назвали «бунташным веком».</span>
Необходимость борьбы с крымским ханством- выход в Чёрное море. А союзником были вроде бы турки. Можно доказать логически. Крым-бывшая Турецкая земля.
Значит у иранцев не было приемников и они выбрали самого лучшего человека который у них был.