1."Кожний дбає тільки про себе,не розуміючи того,що таким робом роздроблюються їх сили,ослаблюється громада."
2."Невже між твоїм боярським,а моїм мужицьким родом така велика пропасть,щоб її любов не могла перегатити?"
3."Життя лиш доти має вартість, доки чоловік може допомагати іншим.Коли він стає для інших тягарем,а хісна не приносить ні якого, тоді він уже не чоловік,а завада,тоді він уже й жити не варт!
Коли я прочитав повість Г. Тютюнника "Климко", два почуття наповнили моє серце. Перше почуття - почуття жалю. Жалю, що маленький хлопчик, який ще міг жити і жити, так рано пішов з життя. Смерть, як завжди, забирає найкращих.
Друге почуття - почуття гордості. Гордості за те, що в моїй рідній країні є такі люди, як Климко. Залишившись сиротою, він не озлобився на світ, не почав йому мстити. Ні, його любов до всіх людей, любов до життя, була безмежна. Прагнення допомогти всім скривдженим, бідним, тим, що потрапили у скрутне становище, стояло у Климка на першому місці. Незважаючи на те, що скрізь гриміла війна, він пішов у небезпечну подорож, щоб врятувати маленьку дитину, яка була йому чужою. З тієї подорожі йому не судилося повернутися.
Чого ж навчає нас ця повість? Вона вчить всіх нас доброти, сміливості, рішучості, мужності Вчить ставити чужі інтереси вище своїх. Вчить завжди приходити на допомогу іншим. Адже саме завдяки таким Климкам ми перемогли і вижили у тій війні. І лише будучи такими, як Климко, ми зможемо побудувати славне майбутнє для своєї країни.!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Людям постійно необхідно нагадувати про те, наскільки важлива для кожного з нас природа і все навколишнє середовище. Щоб зрозуміти це, потрібно просто озирнутися навколо й усвідомити, що людство вже завдало величезної шкоди екології. Велика кількість тварин, рослин, інших видів живих істот назавжди зникла з лиця землі, і виною тому людина. Здається, представники багатьох країн вже стрепенулися і почали запроваджувати закони по захисту навколишнього середовища, але в той же час прогрес диктує нам необхідність вирубувати ліси, осушувати водойми тощо. На щастя, нагадування про важливість природи назавжди зберігається для нас в літературі, в тому числі й українській. Зокрема, нагадування це міститься і в прочитаних мною творах Бориса Харчука і Євгена Гуцала.
Найбільше мені подобається весна.
Навесні розквітає більшість квітів, зеленіють дерева і трава. Приходять довгоочікувані теплі днинки, дощів все менше, і вони стають все тепліше і тепліше.
Мама ховає зимові речі в шафу, а тато дістає з шухляди в гаражі туристичні приладдя. Я готую свій велосипед, адже скоро підсохнуть калюжі і можна буде ганяти по двору, весело брязкаючи зазіватися хлопцям. Чудесний час – весна!
На самому початку весни ми даруємо нашим мамам, бабусям і сестрам квіти і подарунки. Свято 8 Березня – одне з найулюбленіших у народі.
А в кінці весни у школярів інше свято – Останній дзвоник. Це моє улюблене свято, бо після нього починаються канікули.
1.Вадим Кулаківський.
2.Розважливий, безвідповідальний.
3.Розмовляє, віддає ( мається на увазі фото),зачаровує.(Софійку)
4.Не поважає дорослих хлопчина.
5.Байдужість