Двох онуків дід старий посадив на руки та й розказує казки слухають онуки. Раптом менший запитав: - А скажіть, дідусю, Ви ходили в перший клас? - Та ходив, Павлусю. - От був номер! - малюки сміхом залелися, - Як до школи Ви прийшли з бородою й лисі.
1. Міжусобна боротьба синів Святослава
Після смерті в 972 р. князя Святослава I князівство було поділено між його синами на три частини. На Київському столі сидів Ярополк, у Древлянській землі – Олег, в Новгороді – Володимир. Між ними згодом розгорілася міжусобна війна. Володимир, рятуючись, втік до свого дядька в Швецію, де набрав з Добринею варязьке наймане військо і повернувшись 978 року до Новгорода, почав війну проти київського князя. Володимир захопив місто Полоцьк, перебивши сім'ю варязького правителя міста Рогволода. Його дочку Рогніду, засватану за Ярополка, він насильно взяв за дружину. Таким способом було «узаконено» приєднання Полоцького князівства. Потім з великим варязьким військом Володимир обложив Київ, де замкнувся Ярополк. Згідно з літописом слуга Ярополка по імені Блуд, підкуплений Володимиром, змусив Ярополка утекти в маленьке містечко Родня, залякавши заколотом киян. У Родні Володимир заманив Ярополка на переговори, де двоє варягів «підняли його мечами попід пазухи». Вагітну дружину Ярополка, колишню грецьку черницю, Володимир взяв у наложниці. За літописом Володимир вокняжився у Києві 980 року. Згідно з найранішим Житієм Володимира монаха Якова («Пам'ять і похвала князю Володимиру», 2-га половина XI століття) це сталося 11 червня 978 р.
2. Князювання Володимира Великого (980–1015 рр.)
В період правління Володимира Великого закінчилось формування території Київської Русі. Він повернув захоплені поляками західні землі хорватів і дулібів. В цьому регіоні князь заснував нове велике місто – Володимир Волинський. Була відновлена влада Києва над княжіннями радимичів і в’ятичів. Київська Русь за Володимира перетворилася на найбільшу європейську державу. Її кордони простягалися від Карпат до Волги, від Балтики до Чорного й Азовського морів. Найбільшим здобутком Володимира Великого було введення християнства, як державної релігії у 988 р. Хрещенню Русі передували такі події. Візантійський імператор звернувся до Володимира за військовою допомогою, щоб придушити збройний заколот в імперії. Володимир погодився за умови, що імператор віддасть йому за жінку свою сестру Ганну. Посвоячення з імператорською династією було в той час надзвичайно почесним. Візантійський уряд висунув зустрічну вимогу: царівна вийде заміж лише за християнина. У 988 р. Володимир і його дружинники охрестились. Літописець повідомляє, що сталося це в захопленому Володимиром Корсуні (Херсонесі). Тут же відбулись заручини з візантійською царівною. Згодом Володимир охрестив киян у р. Дніпрі.
Запровадження християнства мало величезне значення для подальшого розвитку країни.
По-перше, значно зріс міжнародний авторитет Київської Русі, покращились стосунки з іншими європейськими країнами, більшість з яких вже прийняли християнство.
По-друге, християнство, як єдина державна релігія об’єднувала населення Київської Русі; зміцнився авторитет київського князя.
По-третє, запровадження християнства дало поштовх для розвитку культури.
По-четверте, одруження Володимира Великого з сестрою імператора закріплювало право верховної князівської влади в Київській Русі за родом Рюриковичів.
<span>Не копай (не рий) іншому ями, бо сам у неї впадеш. Хто іншому (другому) яму копає, той у неї сам попадає. Хто іншим лиха бажає, сам лихо має. Не роби нікому того, що тобі не мило. Чого сам собі не зичиш, того і другому не жадай.
Шкода нікому не мила.
Що мені нині, то тобі завтра. — Нині мені, а завтра тобі.
Що тобі не мило, і людям не зич.
Є каяття, та нема вороття.
Що посієш, те й пожнеш.
Над товаришем не смійся, бо над собою заплачеш.
Із чим прийдеш, із тим і підеш.
Куди дерево підрубане, туди воно й пада.
Поганий чоловік не проживе в добрі свій вік.
Злодія любить — себе губить.
Погана людина, погана й душа.
Злий чоловік зліший вовка.
Лихий чоловік у громаді, що вовк в отарі.
Хоч одягне вовк і овечу шкуру, а все вовком буде.
Як Рябка годують, так Рябко й гавка.
З добрим поживеш — добре й переймеш, з лихим зійдешся — й свого позбудешся.
Розжалівся, як вовк над поросям: від'їв ноги та й плаче.
Чорт із чортом братались, поки обидва у яму попались.
Добрим словом мур проб'єш, а лихим і в двері не ввійдеш.
Вовчу думку має. — Думає по вовчому. — Вовк, то вовче й думає.
Гадина в його словах дихає.
Гадину за пазухою має.
Добрий пес лучший, як злий чоловік.
Лихий доброго попсує. Послухавши жука завжди в гною будеш.
Чим горщок накипів, тим буде смердіти.
Бережись козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усіх боків
Доброго добре всі вспоминають, а лихого ніколи не забувають
Робиш добро — не кайся, робиш зло — зла й сподівайся.
Світ не без добрих людей, та й свинота не звелася.
Хочеш собі добра, не роби нікому зла
Де є добрі люде, там біди не буде. —Доброго тримайся, поганого цурайся
Хто добре робить, тому зло не шкодить.
— Хто за добро не дає дяки, той не варт і здохлої собаки.
— Хто не робить добре людям, той і сам себе не любить.
Злий спить, зле йому й сниться.
Злий злого не поправить.
- Злий їздець і найкращого коня з'їжджу є.
- Злий чоловік гірший вовка.
- Злі компанії, і доброго чоловіка зіпсують.
- Злість відкриває рот, а закриває очі
- Злому добра не ради, бо не подякує.
- Злому чоловікові не поможе наука
ані слава, лиш біда та кара. -І тим зле і там недобре.
- Краще зло терпіти, ніж його творити.
На злого чоловіка і собака бреше.
- Не роби нікому зла, бо помста
в десять раз більша бува. Не штука злим бути, а ти
будь добрим.
- Однією ногою вже в гробі стоїть, а ще зло творить.
- Сам мужичок, як кулачок, а зла, як у козла. Таке-то зле око: на зелений ліс зів'яне.
- Хто не зазнав зла, не вміє шанувати і добра. Бережить козла спереду, коня ззаду, а лихого чоловіка з усія боків.
- Лихе доброго не любить.
- Від собаки києм одженешся, від чорта відхрестишся, а від лихого не відчепишся.
- Лиха собака з плоту не згине. Лихому чоловікові і в гостині не догодиш. Нема лісу без вовка, а села
без лихого чоловіка. Не той лихий, хто кричить, а той, хто мовчить. Сердитий, бо давно битий.
- Сердитась баба на діда, а він того не відав. Через те вона худа, що сердита така.</span><span><span>3 годов<span> назад </span></span><span><span>от </span><span>Диляра Рахматуллина
</span></span></span>
Якби у мене жила Хуха Моховинка ? То тоді було ? Спочатку я був би
рад но мені не хто не повірив . Навідь моя сем я .-А якби я у Хухи
Моховинки жив що те було - поміркував я . А раптом мене пізвала
мама істи . ( я думаю такое подойдёт )