Нерозумне кошеня
Принесла кицька мишеня і каже кошеняті:
-Ось тобі, грайся,учись мишей ловити.І пішла.Кошеня торкнуло лапкою мишку раз,
удруге.Лежить мишка і не ворушиться.Схопило злегка зубами,а мишка:
-Ой, ой! Мені ж боляче!
Кошеня розціпило зуби, а а лапкою мишку тримає.
-Відпусти мене,-просить мишка.
-Не можу,-каже кошеня,-мене мама буде сварити.
-Моя теж сваритиме,якщо я не прийду.
-То твоя мама, а то моя! Вона буває дуже зла,як розгнівається,-каже кошеня.
-А що ти зі мною робиш?
-Повчусь, як мишей ловити, а тоді мама прийде, скаже, що робити.
-Хіба так учаться?- пропищала мишка.
-А як?- дивується кошення.
-А так: я буду тікати, а ти наздоганяй - як у квача грають.
-Це цікаво,- погоджуеться кошеня.
-І дуже цікаво,- пропищала мишка.
-Я як долічу до трьох, ти мене зразу ж відпускай.
І тільки кошеня відняло лапу, мішка шусь- і нема.Як вітром здуло.
Лаяла кицька кошеня.Вуха нам'яла, щоб пам'ятало науку.
Ця байка стосуеться нерозумних людей.
<span>Украї́нські наро́дні ка́зки — популярний фольклорний жанр (фольклор — «народна мудрість»). В народних казках передається з покоління в покоління мудрість народу, усе, що є вартим уваги нащадків, життєвий досвід, мрії народу, його почуття. У казках також знайшли відображення важливі історичні події. Казки мають повчальний характер, і в них завжди є певна мораль. Одні казки виховували любов до рідної землі, рідної домівки, рідної матері, інші до народу і Батьківщини в цілому. Є також гумористичні і сатиричні твори, які не мають педагогічного характеру. Але попри те, що різні групи казок відрізняються темами і формою, ідеї у них подібні. Усі вони прославляють мудрих, хоробрих та кмітливих і засуджують зрадливих, ледачих і підступних. Також герої різних казок дуже схожі своїми портретами.</span>Літературна казка — це авторський художній твір, прозовий або віршовий, заснований або на фольклорних джерелах, або цілком оригінальний; твір переважно фантастичний, чародійний, у якому змальовуються неймовірні пригоди вигаданих або традиційних казкових героїв. Літературна казка здебільшого орієнтована на дітей. У ній неймовірне чудо відіграє роль сюжетотвірного фактора, служить вихідною основою характеристики персонажів.<span>Фольклорний канон по-різному зберігається в літературній казці, що не робить цей жанр чимось винятковим, оскільки будь-який художній текст, і передусім прозовий, розвивається на основі змішаних явищ писемності і фольклорних джерел. Літературна казка включає в себе ознаки різноманітних жанрів, що в цілому притаманне літературі романтизму. Адже саме в цей час утверджується нове співвідношення жанр – автор, коли художня свідомість перестає бути традиціоналістською. Жанрове самовизначення художньої свідомості для автора „стає не вихідною точкою, а підсумком творчого акту. Жанр пізнається важче, ніж раніше”. Усе сказане властиве і літературній казці, яка може зближуватися з романтичною поемою і фантастичною повістю, але завжди залишається самостійним жанром.
</span>
Першою п'єсою пера Карпенка-Карого після того,як він позбувся "гласного нагляду" була комедія "Гроші". Думаю,не важко здогадатись яка провідна ідея твору. Так,гроші. Це слово зустрічається нам протягом всієї п'єси. "Гроші- всьому голова"-ці слова є гаслом головного героя комедії "Сто тисяч" Герасима Калитки.
Герасим Калитка- центральний персонаж комедії. Це сільський багатій основою багатства якого була земля. Але Калитка маючи "шматочок кругленький" в двісті десятин все одно прагне більше. З цього можна зробити висновок,що Герасим,як і більшість багатих людей,надзвичайно скупий. Проте,думаю,одного аргументу буде замало. Тому ідемо далі. Герой має велику,в деякій мірі навіть щиру,любов до землі:"Ох, земелько, свята земелько, Божа ти донечко!"-проголошує Калитка. Але тут же розкривається причина такої глибокої любові:"Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки. Приобрітав би тебе без ліку..." Власницькі прагнення Калитки сягають далеко:"Всю землю навкруги скуплю. Ідеш день — чия земля? Калитчина; їдеш два — чия земля? Калитчина; їдеш три — чия земля? Калитчина... Диханіє спирає..." Жадоба до збагачення стала єдиною його пристрастю. Калитка сам не доспить,але й своїм рідним та наймитам не дасть змарнувати час,бо праця-то гроші,багатство. Родинні почуття притуплені власницькими інтересами Герасима. Навіть в одруження сина він шукає наживи:"Мені треба невістку з приданим, з грішми" А видавши дочку заміж відмовляється платити обіцяний посаг- п'ять тисяч карбованців. Захопившись перспективою вигідно придбати фальшивих сто тисяч Калитка спробував обманути навіть досвідченого шахрая: заплативши йому замість п'яти лише три тисячі карбованців. Та засліплений жадобою багатства Калитка сам пошився в дурні: замість фальшивих грошей шахрай підсунув йому мішок з папером. Це доводить Герасима до відчаю і він кидається вішатись,а коли його рятують заявляє: "Нащо ви мене зняли з вірьовки? Краще смерть, ніж така потеря!"
Отже все таки Герасим Калитка скупий,а не економний. Тому що була в нього лише одна мрія- збагачення. Проте таке його бажання лише нашкодило всім.