<span> Людині для того, щоб себе прогодувати або щось мати, треба працювати. Треба докласти власних зусиль. Нічого готове з неба не падає. Тому без праці лінива людина завжди буде голодна та боса. Іноді можна надіятися на допомогу, але вона не може тривати завжди.</span><span> Недаремно мудре прислів’я говорить: «На чужу роботу дивитися – ситому не бути
</span>
Фразеологи́зм, фразеологический оборот, речевой оборот — свойственное только данному языку устойчивое сочетание слов, значение которого не определяется значением входящих в него слов, взятых по отдельности. Из-за того, что фразеологизм (или же идиому) зачастую невозможно перевести дословно (теряется смысл), среди иностранцев могут возникать трудности перевода и понимания. С другой стороны, такие фразеологизмы придают языку яркую эмоциональную окраску. Часто грамматическое значение идиом не отвечает нормам современного языка, а является грамматическими архаизмами. Примерами таких выражений в русском языке будут: «остаться с носом», «бить баклуши», «дать сдачи», «валять дурака», «точка зрения», «без царя в голове», «душа в душу», «шито белыми нитками» и тому подобное.
Тарас Григорьевич Шевченко
Старий — підмет , підкреслюємо однією прямою лінією, іменник, спосіб творення : перехід із однієї частини мови в іншу ( з прикметника в іменник )
У дитячій — обставина , підкресоюємо штрих-пунктиром ( крапка , рисочка, крапка, рисочка) , іменник, перехід із однієї частини мови в іншу ( з прикметника в іменник )
Колискову — додаток , підкреслюємо короткими рисочками, іменник, перехід із однієї частини мови в іншу ( з прикметника в іменник ).
<span>Минулого літа я з батьками відпочивав на морі. Ми часто приходили на пляж поблизу невеличкої пристані. Хлопчикам дуже подобалося стрибати там у воду. Якось я помітив, що десь по обіді біля пристані з'являється величезний чорний собака. У нього довга шерсть, блискучі карі очі. За такої літньої спеки він відразу кидається в море й пливе ближче до того місця, де збираються стрибуни. Там він очікує хлопчиків чи дівчаток, які будуть стрибати у воду. Спершу було незрозуміло, чому він пливе саме туди. Та підійшовши ближче, я усе второпав. Собака чекає, поки хтось стрибне, випірне, а він уже поруч, і дітлахи із задоволенням хапаються за його спину, загривок або просто за шерсть, навіть за хвоста. І Дар (так кличуть собаку) із усіх сил прямує до берега. Усім дуже весело. Одного разу прийшов Ігор Іванович — хазяїн собаки, і я запитав про дивну поведінку Дара. Ігор Іванович розповів, що це сталося кілька років тому. Маленька дівчинка стояла на пристані, оступилася і впала у воду. Дорослі кинулися допомагати їй, але Дар випередив усіх. Дівчинка вхопилася рученятами за шерсть собаки, а він із усіх сил чимдуж поплив до берега. І з тих пір він нібито рятує всіх дітей, які бавляться на пристані. Мені теж було приємно пливти до берега, тримаючись за чорну спину Дара.</span>