Головний герой поеми – Мойсей, це сивочолий пророк, його волосся «біле, як сніг», він фізично слабкий через старий вік, проте дуже міцний духовно: "Се Мойсей, позабутий пророк, (абзац) Се дідусь слабосилий, (абзац) Що без роду,без стад і жінок (абзац)Сам стоїть край могили. (абзац)Все, що мав у життю, він віддав (абзац)Для одної ідеї,І горів, і яснів, і страждав, (абзац) І трудився для неї." В образі Мойсея автор наголошує саме на протиставленні фізичної слабкості та духовної величі, краси душі пророка:"Хоч літа його гнуть у каблук (абзац) Із турботами в парі,(абзац)То в очах його все щось горить,(абзац) Мов дві блискавки в хмарі. (абзац)Хоч волосся все біле як сніг, (абзац) У старечій оздобі,(абзац)То стоять ще ті горді жмутки,(абзац) Як два роги на лобі." Відданий своєму народові, Мойсей беззавітно його любить і бореться за його визволення, але на хвилину й він засумнівався у своїй вірі. Таким чином, поет показав, що вождь не може мати жодних сумнівів у справедливості обраного ним шляху. У конфлікті з народом — трагедія Мойсея як пророка.
Демон зневіри Азазель (злий дух, що з’являється перед пророком у пустелі) отруює його душу сумнівами, вириває з неї розпачливий крик: «Одурив нас Єгова!» За зневіру цю Мойсей був покараний: він помер на порозі землі своїх предків, побачив її, але не вступив на неї.
Дитинство в кожного своє: у когось — це село, батьківська хата, садок, звідки випурхнули пташенята, розправивши крила. В інших — це міська квартира, з нечастими приїздами на гостину в село до бабусі. <span>Тож у кожного в дитинстві є щось своє й неповторне. Але дитинство в Україні, це щось неповторне, яке не можна описати ні якими словами, адже </span> скільки слів можна підібрати, щоб описати Україну! Співуча, квітуча, красива, барвиста, прекрасна… сотні письменників, поетів, художників не втомлювалися підносити її красу у кращих творах мистецтва. Не дивлячись на складний історичний шлях, численні втрати і випробування, Україна змогла зацвісти буйним цвітом і до сьогодні продовжує вражати всіх своєю могутністю.
Чоловік встиг прийти додому, саме коли жінка здивовано розмовляла з рибою. Дружина зрозуміла, що треба перейматися турботами інших людей, бути уважною до всіх навколо. З того часу вона поселила рибу у своєму домі і та стала кращим приятелем їхньої сім'ї.
До 4 розділу
1 Подорож за слов*янською сіллю
2 Стара баба
3 Подарунок Швеця
4 Випадок з міліцею
Батько Михайлика - як і всі чемні хлібороби щирі, мудрі і добрі. <span>Все своє життя батько працював на землі, на тій загорьованій десятинці, що і годувала, і зодягала, і на світі держала його і сім’ю.</span>