Природа України – багата та різноманітна. Завдяки географічному положенню та кліматичним умовам у нас є просторі степи й густі ліси, лагідні моря й величні гори, бурхливі річки та спокійні озера, на просторах країни ростуть тисячі видів рослин та водиться величезна кількість тварин. Змінюються пори року – і кожна з них дарує нам свою особливу красу.
Україна завжди асоціюється з безкраїми золотими ланами під чистим блакитним небом. Повний дозрілий колос пшениці символізує багатство та родючість, він важкий і хилиться до самої землі, ніби дякуючи за силу, якою вона його наповнила. Над ланами легко кружляють птахи, і далеко навкруги розноситься їхній спів.
У горах Криму дуже красиво наприкінці весни. Схили вкриті свіжою зеленою травою та квітами, а внизу плескається Чорне море – зовсім не чорного, а блакитно-бірюзового кольору. Силуети далеких гір, ніби намальовані аквареллю, здаються, пливуть у морі. Десь серед хребтів причаїлися стрімкі водоспади, проте вони невеличкі та майже повністю пересихають улітку. Поруч із ними завжди свіже та прохолодне повітря, а вода така прозора, що видно кожен дрібний камінь на дні.
Природа України радує око. Проте справжня її краса в тому, що вона наділяє нас усім необхідним для життя – повітрям і водою, корисними копалинами, їжею, сировиною для будування, пошиття одягу, друкування книжок тощо. Щоб краса української природи не збідніла, не зникли її чудові ландшафти, не зміліли річки, не вимирали тварини ми маємо піклуватися про неї – будувати екологічні виробництва, користуватися чистою енергією та й просто не смітити на вулицях. Це зовсім неважко, а може принести хороший результат, якщо ми всі так робитимемо.
Життя без музики — то, мабуть, не життя. Іноді мені здається, що без музики я б просто не змогла повноцінно існувати. А ви? Не думаю, що ви хоч колись задумувались про те, яка кількість звуків оточує вас кожного дня. І шум дерев, і гуркіт машин, і дзюрчання води, і людські голоси — усе це є постійним акомпанементом нашого буденного життя. Та іноді звуки перестають виконувати свої звичні функції і перетворюються на приємне звучання, на незабутню мелодію, на музику.
Ще з дитинства я захоплювалась музикою, адже уся моя родина напрочуд музична: бабуся уміло виконує народні пісні, мама добре грає на фортепіано, а тато — на гітарі. Тому в мене не було іншого вибору, як піти навчатись у музичну школу. І знаєте, зараз я отримую колосальне задоволення від дотику до клавіш свого інструменту, від прекрасної мелодії, яку я можу створювати самостійно. Це надихає й збагачує мене духовно. Я розумію, що музика змінює моє життя.
Музика потрібна усім. І це щира істина. Думаю, що зі мною погодиться більшість, якщо я скажу, що вона допомагає долати повсякденні труднощі, вона може розрадити у скрутну хвилину та підняти настрій, коли це потрібно, вміє заспокоювати і втішати, як ліпша подруга чи друг. Недарма ж говорять, що музика — це спільна мова, яку розуміють на кожному континенті, у кожному куточку землі. Тому, це та універсальна річ, яка завжди згуртовує й об’єднує навколо себе усіх жителів цієї планети.
Не секрет, що музичні вподобання можуть багато чого сказати про людину, про її характер і світогляд. Адже кожен музичний напрям кардинально відрізняється від іншого. Класична музика, наприклад, допомагає розслабитись, відчути себе гармонійною особистістю. Зі світової класики мені найбільше подобаються музичні шедеври знаменитих Моцарта, Баха та Ліста. Їхні твори я полюбляю слухати на самоті, адже саме тоді я можу сповна насолодитися їхньою неперевершеною красою. Етнічна ж музика завжди створює якусь неповторну атмосферу. Коли її слухаєш, то розумієш, яка неповторна й самобутня культура твоєї рідної землі. Ти пишаєшся тим, що твоя країна може похизуватися таким скарбом, таким своїм надбанням. Особисто я не можу визначити, який напрям в музиці є моїм найулюбленішим. Адже я небайдужа до класики і до фолку, до року та джазу. Ці музичні напрями і стилі поєднують усе те, що є таким близьким для мене. Саме в цій музиці я знаходжу себе, своє власне «я».
Отже, музика — це невід’ємна частинка життя кожного з нас, адже саме вона робить його яскравішим і цікавішим.
Ответ:
Надворі вже зима. Вчора ввечері вулицю засипав сніг. Він спочатку не був густим, і тому всі думали, що скоро він припиниться. Сніг падав та губився на брудному асфальті.
Я йшов вулицею, а маленькі грудочки снігу падали мені на куртку. Вони були зовсім непривабливі, не схожі на сніжинки. І відразу танули. Моя куртка зовні стала неприємно мокрою.
Цей сніг не був подібний до справжнього. Адже зимовий сніг повинен бути густим, пухнастим, красивим. А сніжинки - маленькими візерунками, кришталевими шедеврами.
Але сніг наполегливо продовжував падати та кружляти в повітрі. Потроху він перестав щезати на землі. На вулиці навіть виросли невеликі замети.
Ввечері я вийшов гуляти з собакою до скверу та просто відкрив рота від здивування. Навколо білі замети мерехтіли у світлі ліхтарів. Гидкий мокрий сніг змінився. Він став білосніжним дивом. Сніжинки тепер нагадували не брудні грудки, а чарівні крихітні зірочки. Вони випромінювали чудове сяйво.
Малюки з вереском носилися навколо. Вони потопали в заметах та падали у м'яку снігову подушку. А мій собака зарився у сніг носом. Виліз він звідти такий кумедний, нібито у білому пір’ї, смішно пирхаючи. Усі на вулиці просто покотилися зі сміху.
Це означає "не перебільшуй", "не роби з малого велике".