Моя мама добре вміє готувати. Вона куховарить дуже швидко та охайно. Ось як моя мама готує суп. Спочатку вона ставить на плитку каструлю з водою та кладе туди м’ясо з холодильника. Наприклад, курячі ніжки.
Поки вариться бульйон, мама дуже швидко чистить картоплю, моркву та цибулю. Картоплю вона ріже на невеликі шматочки, «соломкою». Моркву мама ріже маленькими кубиками, а цибулю ще дрібніше.
У готовий киплячий бульйон мама опускає варитися картоплю. На сковорідку вона наливає соняшникову олію та розігріває сковорідку на конфорці. Туди вона висипає подрібнені моркву та цибулю. Мама обсмажує їх в олії. Ці овочі служать так званою «засмажкою», тобто заправкою для супу. Після того, як вони обсмажаться як слід, мама додає їх до супу. І тільки потім додає туди вермішель, тому що вона вариться швидше за все.
Потім мама дрібно ріже на дерев’яній кухонній дощечці зелень петрушки та кропу. Коли овочі майже готові, мама солить їх та додає трохи спецій. Вона купляє в магазині такі суміші спецій, спеціально для перших страв. І в останню чергу мама засипає до супу зелень.
Через три хвилини після цього мама знімає каструлю з вогню. Суп готовий, можна їсти! Мамин суп завжди дуже-дуже смачний!
<span>
Читать полностью: <span>http://tvori.com.ua/tvir-opis-di%d1%97-yak-moya-mama-gotuye/#ixzz4Z1mAwjmT</span></span>
найди аудио сказку, и послушай так
у сьому творі чи у ґкомусь розділі
Наллється: майбутній час, 3 особа, однина
Нап‘ється: майбутній час, 3 особа, однина
«Березень» М. Стельмах ідейно-художній аналізПалка та щира любов М.
Стельмаха до Батьківщини відбилася в його творчості. З натхненням описує
він красу рідної природи. Боротьба весни з зимою особливо приваблює
поета.
Читача зачаровують незвичайні образи, що виникають в уяві письменника:
Гаї спинились над водою
І тихо входять в клекіт рік,
І хмелем бродить під корою
В березах чистий, свіжий сік.
Природа здається М. Стельмаху живою істотою. Земля, хмільна і запашна,
піднімає буйні трави. Мені особливо подобається, що хмари ввижаються
поету лебедями, «які із ополонок воду п’ють». Цей образ вражає
поетичністю і красою. М. Стельмах, надзвичайно чутливий до відтінків і
настроїв навколишнього середовища, сповнений радістю у ці дні
відродження природи:
В ці дні бажання світ щасливий
Черпнути відрами до дна…
Усі свої сили поет прагне віддати праці на рідній землі: «сміло сіяти на
ниви багатство ярого зерна».
У душі Михайло Стельмах не просто споглядач, який з захопленням дивиться
на прекрасну природу рідного краю, а трудівник-землероб. Мене зачаровує
неординарність сприйняття письменником української землі, а також
синівська любов і пошана до неї.
<span />