АКРОВІРШ ПРО УКРАЇНУ
<span>* * * </span>
У<span> всіх людей одна святиня: </span>
Куди не глянь, де не спитай, -
Р<span>ідніша їм своя пустиня, </span>
Аніж зелений в чужині рай –
Ї<span>м красить все їх рідний край. </span>
Н<span>ема без кореня рослини, </span>
А<span> нас, людей, без Батьківщини.</span>
Лісник прийшовши додому пожалівся дружині що вбив лося, та засмучений лягає спати, а на наступний день він подумав, що треба якось вичерпати свою провину,та виростити нового звіра й відпустити у ліс. (чем смогла тем помогла)
Я дуже люблю квіти, їх аромати, яскраві пелюстки. Моя улюблена квітка — незабудка.
<span>Яке ласкаве ім'я у моєї квітки. І сама вона прекрасна. П'ять пелюсточок, синіх-синіх, ніжніших від неба, а посередині знаходиться жовте сердечко. Незабудки не вигорають, не відцвітають, не тьмяніють на гарячому літньому сонечку. Цвітіння квітки, маленької, як нігтик дитини, м'яке, чисте, довірливе. Подивишся на неї раз — повік не забудеш. Адже у ній поєднані разом і краса, і простота, і вічність.</span>
можливо, це Леонід Глібов
<span>Про пам’ять
Всім відомо, що У нас
Пам’ять - просто вищий клас!
Прочитаємо лиш вірша
І повторимо ураз:</span><span>“Їхав Ваня на коні,
Вів собачку по стерні,
А в цей час якраз бабуся
Мила фікус на вікні”.
- я завжди всім говорю,
Що ніколи не зубрю,
Що історію про Ваню
Дуже легко повторю:
“Їхав Ваня на вікні,
Вів собачку по стерні,
А в цей час зелений фікус Мив бабусю на коні”.
- Ну, який же ти дивак,
Тільки хвастатись мастак! Краще ти мене послухай,
А було усе отак:
“Їхав фікус на коні,
Вів бабусю по стерні,
А знайома нам собачка
Мила Ваню на вікні”.
</span>