Наша школа гарна і масивна тощо
у ній працюють гарні вчителі і завучі
вона привітна добра, милосердна й чудова
побачивши її ти захочеш вчитися й пізнати
незнанний світ і хитрощі предметів у житті
і все це подарує тобі школа
Коли я прочитала вірш В.Бичка "Ти думаєш, деревам не болить?", у мене він викликав почуття жалю до природи. Яка вона незахищенна від людської недбалості, нахабства, малодушшя. Ми отримуємо від природи все: корисні копалини, чисте повітря,що так необхідне для нашого життя, овочі та фрукти, затінок в спеку. Так давайте же берегти та любити природу, бути вдячними їй за наше життя.
В русскую троицу входили: Маркиян Шашкевич (Руслан), Иван Вагилевич (Далабор), Яков Головацкий (Ярослав). В годы, когда украинцам запрещалось говорить на родном языке, они входили в сообщество патриотов страны и делали все для того, чтобы молодежь узнала Украинский язык: издавали сборники стихов на украинском, организовывали новые сообщества патриотов, проводили чисто украинские праздники и собрания, все они были счастливы, что занимаются любимым делом, хотя таких тогда пожизненно ссылали в Сибирь.
Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.
Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.
Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.
Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції.
<span>- Пригадую ще,- продовжив свою розповідь Віктор Олексійович далі,- сварківці розповідали, що з ранку того дня в селі вони бачили пару сіроманців, напевне вовка і вовчицю. Хтось із них забіг до стайні, його закрили у приміщені, а потім знешкодили. Селяни казали, що скоріш за все загинув вовк, а вовчиця, мабуть, і сиділа на купі піску біля Кобівщини і сумувала за загиблим хазяїном – сіроманцем та була не дуже голодною, тому і не напала на поодиноку людину». Зважаючи на цей випадок, Віктор Олексійович зробив для себе такий висновок: по можливості не їздити самому вночі з роботи додому, а залишатися на ночівлю у населеному пункті. </span>