Кінь Шептало є втіленням алегоричного образу. Але як це зрозуміти? З самого початку твір здивував нас спокійністю сюжету та незвичайною оповіддю автора. На перший погляд Шептало звичайний, хоча й дуже красивий, кінь. І тільки пізніше ми розуміємо, що цей звичайний кінь, є особливим. Шептало - це образ людини. Дуже часто в житті можна зустріти таких людей, які бажають виділятися з сірої маси, але не можуть через страх і презирство інших людей. Такі люди стараються підпорядковуватись суспільству та середовищу в якому живуть. Нажаль, деякі люди з великим потенціалом просто ховаються за чиєюсь спиною, за чиєюсь індивідуальність. Кожна людина безперечно має свої особливості. Кожен з нас індивідуальний та особливий. Потрібно не піддаватись тиску суспільства.
В оповіданні Шептало знає що він особливий, він розуміє, що може втекти і здійсняться його заповітні мрії. Він бажає бути вільним, почесним, гордим конем. Білим конем. Яскравою подією було купання Шептала в річці. Коли той побачив, який він насправді. Він був захоплений собою, своєю красою та незвичайністю. Шептало хотів бути незвичайним конем. Йому це вдалося на деяку мить. Та нажаль, він повернувся до конюшні. Особисто в мене, це викликало здивування. Чому ж він повернувся, якщо так бажав виділятись? Бажав бути вільним...
В стаді з іншими кіньми, Шептало завжди йшов осторонь, хоча й не відбивався далеко. Напевно це добавляло йому упевненості. Він любив самотність, був вільним у душі хоча й понівеченим ззовні. Шептало часто мріяв про волю, про цирк. Він згадував дитинство, своїх рідних, які також були особливими. Після втечі кінь відчув силу і справжню свободу. Його повернення назад - це образ слабкості. Образ людей, які через негаразди можуть опустити руки та просто здатись. Нажаль, на шляху до мети безліч перешкод і негараздів. Та не всі з ними справляються.
Оповідання нас наштовхує на роздуми про життєвий вибір сучасної людини, про можливість зберегти власну індивідуальність.
Настала білосніжна зима. Сніг білим покривалом накрив землю. Ось і почалась пора зимових розваг для дітлахів.
Діти беруть санчата, лижі й гайда на гірку. Ось Софійка уже завершила свій спуск. До старту готується її друг Андрійко. Він вправно володіє дошкою для катання. Дуже цікаво також і лижникам. У дітей зарумяніли щоки від морозу, швидкості та радості. Усі веселі, чути сміх та гомін.
Ось чому діти люблять та чекають зиму.
Якщо людина зробить якесь добре діло- то її будуть шанувати, а добрих людей люблять всі! Наприклад, допоможе тваринці або пташеняті, яким дуже холодно в мороз. Вибачте, що не на пів сторінки, просто важко писати. Але думаю, привела гарний приклад
Хлопця хотіли спалити селяни,за нього дуже переживала його мати і біжучи до ньоговона впала і з її сліз виріс нарцис і сказав,щоб вона йшла і випустила сина ,бо вже поснула сторожа.Прийшовши до сина ,вона його розкувала і дала йому нарциса .А хлопець пішов аби стати над громом.Вночі над селом спалахнуло вогнище то планетник летів... Так і пердав я цю легенду слово в слово з уст олени булиги.завжди коли мені тоскно,я згадую планетника і дивлюсь на небо і чую дзвони дзвонять