Моя матуся розумна, гарна, смілива, турботлива. Моя молодша сестричка любить співати, танцювати, грати у м'яча. Мій тато вміє: майструвати, танцювати, грати в футбол, грати в волейбол та баскетбол. Моя тітка вміє дуже смачно готувати їжу, дуже пильно прибирати та допомагати мені з домашніми завданнями. Червонясте, золотисте опадає з клена листя. Нагорбочку, у долині розцвіли волошки сині. Оля, Оксана, Василько і тарас читають цікаву книжку. У наших краях зимують дятли, горобці синички та ін. На столі лежать три книжки: математика, українська мова та читання. У четвертому класі учні вивчають математику, англійську мову, українську мову, природознавство. Учителька розповідала нам про далекі походи, цікаві зустрічі, захоплюючі пригоди.
Навіщо потрібні бібліотеки? (Твір-роздум)
Це враження, особливе, яке не передати ані словами, ані образами, з'являється в мене тільки в двох випадках — коли я потрапляю до театру й коли, заходжу до бібліотеки. Насправді це словами не описати. Особливий запах — запах театру і запах бібліотеки, різні, але неповторні кожен по-своєму. А ще тиша — яку не сплутаєш з іншою тишею. Тиша бібліотеки і тиша, наприклад, порожньої кімнати зовсім різні... Здається, що я вигадую? Ні, я просто дуже багато часу проводжу в бібліотеці — і знаю її дуже добре.
Бібліотека — не просто приміщення, де зберігаються книжки. Це особливий простір, з особливою енергетикою, настроєм, затишком. Ніщо не може замінити спілкування з книгою. Обмін інформацією та емоціями. Так, саме обмін. Бо той, хто вважає, що книга говорить, а ти лише слухаєш, той помиляється. Це справжнісінький діалог. Голос читача не менш важливий, ніж голос автора. Колись мій дідусь любив повторювати старий театральний жарт: «— Ну, як вистава? — Жахливо, просто жахливо, глядачі були не талановиті!» Те ж саме й з книжками. Читач має бути талановитим.
Зараз зазвичай читають книги в електронному вигляді — так, спілкування з текстом відбувається. Але втрачається спілкування з книгою. Хтось із поетів казав, що книга — це прямокутний шматок гарячої совісті. Кожна книга неповторна своїм оформленням, форматом, без цього не сприймеш її зміст... Коли я читаю електронний варіант якогось твору, в мене складається враження, що я спілкуюсь з цікавою людиною по телефону — постійно ловлю себе на бажанні нарешті побачитись вживу. Книга — це ніби зовнішність тексту. Без неї сприйняття неповне, ніби не вистачає погляду, жесту, міміки — самі лише телефонні слова.
Бібліотеки не тільки надають нам можливість ознайомитись із текстом — цю можливість надає й електронне зібрання творів. Бібліотеку справжню й електронну можна порівняти не тільки з живим і телефонним спілкуванням, це протистояння часто нагадує мені також дорогий ресторан і фаст-фуд. Бібліотека — це етика і культура спілкування й споживання, якщо можна так сказати, художнього тексту.
<span>Бібліотеки втрачають свою популярність — більше дивляться кіно і телевізор, менше читають або читають з екранів Але вони ніколи не зникнуть, бо не йдеться про користь бібліотек (це зрозуміло й так. хіба ні?), йдеться про те задоволення, що дає перебування в бібліотеці. Задоволення невловиме — спричинене особливою тишею, запахом, утаємниченістю та наповненістю. Чимось незвичайним, проте вічним, повірте мені на слово, насправді вічним.</span>
- Я не можу ставитися серйозно до того, що говорить цей білявий молодик, - сказав один.
<span>- І даремно, - заперечив інший, - доводи цього білявого юнака дуже переконливі.</span>
Кожна людина хоче, щоб у її родині панував мир, спокій і злагода. А для цього, на мою думку, треба, щоб кожен член сім’ї усвідомлював свої обов’язки перед близькими і намагався ретельно їх виконувати.
У нашій сім’ї я також маю свої обов’язки.
Я допомагаю батькам доглядати свого молодшого брата Миколу. Йому чотири роки. Я граю з ним, читаю йому книги. Вранці допомагаю мамі збирати його в дитячий садок.
Я стежу за чистотою в своїй кімнаті. Щочетверга, після школи, я мию підлогу, протираю пил з меблів, і поливаю квіти. Також у вихідні допомагаю батькам прибирати в інших кімнатах, виношу сміття.
Щоранку і щовечора я гуляю з нашим собакою. Його звуть Нік. Він розумний, вміє виконувати кілька команд Нік – один з моїх кращих друзів, тому я гуляю з ним з великим задоволенням.
Я намагаюся ретельно і відповідально ставитися до своїх домашніх обов’язків. Вважаю, що цим я покращую життя своєї сім’ї.
Розповідь про домашні обов’язки
У мене велика і дружна сім’я, в якій кожен має свої обов’язки.
Є вони і в мене. По-перше, я маю слідкувати за чистотою у своїй кімнаті. Кожного ранку я застилаю своє ліжко, а ввечері збираю підручники і зошити, прибираю на столі. У вихідні витираю, пил з поличок і мию підлогу. По-друге, кожного дня я забираю зі школи свою молодшу сестричку, яка навчається у першому класі. Адже я старший брат Оленки, допомагати їй — мій обов’язок. Також іноді я допомагаю сестрі робити уроки.
А нещодавно мені подарували великий акваріум. Тепер я відповідальний за моїх рибок.
Мені подобається відчувати себе відповідальним за щось, оскільки в цьому разі я почуваюся дорослішим, тому я старанно виконую свої обов’язки.