<span>1. Мавка - казкова лісова істота,русалка. На думку О.Потебні, мавки – це душі нехрещених дітей. У російській мові – це душа дівчини,що померла до хрещення. Лесина Мавка по-дитячому наївна, нерішуча в діях,не вміє боротися за своє щастя і кохання. У «Лісовій пісні» ця міфічна істота виступає в ролі лісової русалки,яку поетеса називає Мавка<span><span>2. </span>За народними повір’ями, це казкова водяна істота в образі гарної і вродливої дівчини,з довгими розпущеними косами,риб'ячим хвостом;лісова німфа. Русалка у творі є водяна і польова.</span><span><span>3. </span>«Русалка випливає і знадливо всміхається,радісно складаючи долоні.На ній два вінки- один більший, зелений,другий маленький,як коронка, перловий, з під нього спадає серпанок.»</span><span><span>4. </span>«З жита раптом виринає Русалка Польова; зелена одіж на ній просвічує де-не- де крізь плащ золотого волосся,що вкриває всю її невеличку постать;на голові синій вінок з волошок,у волоссі заплутались рожеві квіти »</span><span><span>5. </span>У драмі-феєрії це гарний хлопець у червоній одежі,з червонястим,буйнорозвія- ним волоссям,чорними бровами і блискучими очима.Перелесник,улесли- во в’ючись біля Мавки, говорив їй: «Линьмо, линьмо в гори!Там мої сестриці,там гірські русалки,вільні Літавиці, будуть танцювати коло по травиці,наче блискавиці.»</span><span><span>6. </span>У драмі Злидні виступають як міфічні завжди голодні істоти. Шкодять вони лише злим людям. Злидні тільки й чекають,щоб їх покликали. Підкоряються вони Куцю. У «Лісовій пісні» поетеса пише: «З- за купини вискакує Куць,молоденький чортик-панич». Відомо,що на Заході України на слова «біс», «чотр» накладене своєрідне табу,тому їх замінюють словами:нечиста сила,дідько,куць.</span></span>
Добро" є одним із найзагальніших понять моралі й категорією етики. Розуміння, спосіб тлумачення, аргументації природи й сутності добра і зла істотно впливають на визначення інших категорій етики і на всю етичну концепцію, оскільки ці категорії основні, фундаментальні. У них найповніше виявляється специфіка моралі, бо саме за допомогою категорій "добро" і "зло" виділяється, окреслюється моральний феномен, тобто моральний аспект діяльності, людської свідомості, поведінки, взаємин людей, їх ставлення до природи.Зміст категорії "добро" іноді ототожнюють із сутністю моралі взагалі, хоча більшість учених розглядає добро як морально-позитивне начало, зло — як морально-негативне, а саму етику — як учення про добро і зло.Добро — найвища, абсолютна вселюдська цінність, причетність до якої наповнює життя людини сенсом, воно стає самоцінним, а не служить засобом для досягнення Інших цілей; уявлення про добро перебуває в органічному взаємозв'язку з ідеалом суспільства і особистості.На відміну від прекрасного (абсолютної вселюдської цінності) добро адресується людині не в художньому образі, а в натуральному вияві.<span>Людині постійно доводиться вдаватися до категорій "добро" і "зло", оскільки без співвіднесення з ними джерелом і критерієм моральних вимог не може бути ні її свідомість, ні громадська думка. За словами В. Соловйова, щоб спромогтися на здійснення добра, необхідно знати, чим воно є насправді. В іншому разі будь-які намагання зробити це будуть лише механічною дією. В історії людства відомо немало подій і фактів, коли хибні уявлення про добро і зло призводили до трагічних наслідків (хрестові походи, інквізиція, фашизм). Тому з'ясування природи та сутності добра і зла є надзвичайно важливою і відповідальною справою.</span>
У бельгійському місті Гент було підписано договір між Великою Британією і США, що завершував Другу англо-американську війну<span>, яка почалась у 1812 році.</span>
Ідея полягає в тому, що зовнішність і думка інших не має великого значення.Якщо ти хочеш чогось добитись, тобі потрібно йти до мети і не звертати увагу на дизмораль.
Ответ:
Горацій «До Мельпомени» аналіз Жанр – ода Тема – возвеличення мистецтва Ідея – слава поета вічна, бо його вірші будуть жити в наступних поколіннях Художні засоби епітети: дощ уїдливий, гризький; в нестриманій сваволі; літ невпинний та ін. Мельпомена – це муза трагедії. В оді «До Мельпомени» поет упевнений, що є пам’ятники, яким не загрожують ні дощі, ні буревії. Вони — у пам’яті людей, адже йдеться про найкращих, найзнаменитіших діячів в історії людства. Вони — у поетичних рядках, що переживуть віки, бо написав їх талановитий поет.) У вірші присутні автобіографічні відомості «Я — славний з убогого» — Горацій нагадує про своє «заплямоване» походження: адже він був сином колишнього раба.) У вірші Горацій згадує про заслугу в галузі поетичного мистецтва. «Вперше скласти зумів по-італійському Еолійські вірші» — це означає, що Горацій писав латиною, використовуючи віршові розміри, винайдені Сапфо, Архілохом, Алкеєм.) «До Мельпомени» незвичайний вірш, автор зводить пам’ятник собі сам, не чекаючи, доки його увічнять у мармурі чи бронзі. Поет настільки упевнений у своєму таланті, що вважає себе гідним лаврового вінка Мельпомени.)