Яка чудова природа. Навколо літає стільки гарних, великих і маленьких пташок, бігає багато милих і хижих звірів. Нас оточує зелений світ який ми повинні охороняти. Ось вийдеш вранці з будинку, а там співає соловей. Далі побачиш гарні, могутні дерева на яких сидять птахи. Наш світ це не тільки наше творіння, але це творіння повинні захищати ми.
-Здрастуйте, Галина Іванівна!
-Здравствуй, Ніночка!
-А я вам книги принесла, які минулого тижня брала!
-Вот розумник! Сподобалися?
-Да, спасибі, дуже.
-Будешь брати що-небудь?
-Пока ні, спасибі.
-Ну заходь, Ніна, коли надумаєш.
-Хорошо, до побачення, Галина Іванівна!
Свято дівчат у нашій школі
<em>Тільки завітала до нас весна, як одразу нагадала нам, що на носі вже 8 березня! Що ж, наші хлопці часу не гаяли і підготували все на вищому рівні!</em>
<em>У вестибюлі школи був встановлений музичний центр, до нього був під'єднаний мікрофон. Повсюди ми розставили горщики з квітучими квітками. Вхід до школи був прикрашений різнокольоровими кульками, що, мабуть, одразу ж привели б у шок будь-кого. Між собою хлопці домовились, хто і якій дівчинці буде дарувати подарунок, щоб нікого не обділити. </em>
<em>Отже, 8 березня. Заходять дівчата до школи, відкривши рота: повсюди квіти, співає приємним голосом Іван Паленко, а хлопці один за одним дарують подарунки дівчинам.</em>
<em>Здається, наші дами були приємно здивовані! А ми тільки раді були зробити їм приємне! </em>
Помогла чем смогла. Если не то, то прости .
Ось і літо прийшло. Тепле, веселе. Дружньо гудять бджоли, ніжно колишуться трави, колосяться на полях хліба.
Саме у цю пору ліс жив небаченим життям. Велика лісова галявина, які ніби ще недавно була вкрита маленькою травичкою, квітувала. Яких тільки рослин на ній не було: ромашка, звіробій, полин, м’ята, дзвіночки, материнка, люцерна. Великий – великий килим нагадувала вона.
Вухастих любив її. А ще більше любив літо за найдовші у році дні, за чарівні медові аромати, які постійно можна було відчувати у повітрі.
Цікавим було все.
Навіть дощик який зволожував землю. М’який, лагідний він ніколи і нікого не ображав. І це розуміли навіть рибки, які жили у ставку.
А грибочки? Один за одним з’являлися вони; маленькі і великі, подібні на хатинки під якими можна сховатися, відпочити.
Літо. Час ягід. Дозріває суничка, приваблює чорним кольром черемха. Смак її терпкий, але дуже смачний.
Пливуть і пливуть по небу хмарки. Кличуть у подорож, у країну, що називається просто, – літо.