Май стер вот так довай слизывай
Знаки расставлены, все члены предложения подчеркнуты, характеристика есть)
Люди в Україні завжди складали й співали пісні. За цими піснями можна простежити історію народу,
його життя, його мрії та сподівання, його жалі. Відходили у минуле й
історичні події, й учасники цих подій, але пісні залишалися. У давні
часи український народ вів боротьбу з турецько-татарськими
завойовниками. Цю подію відображає народна «Пісня про Байду». Байда був історичною постаттю. Саме так народ називав Дмитра Вишневецького,
засновника Запорізької Січі. У пісні оспівується любов до Батьківщини,
патріотизм, відданість своєму народові. Треба згадати і народного героя,
народного месника проти панів — Устима Кармалюка.
Слава про нього йшла не лише по всій Україні, але й далеко за її межами.
Про нього народ теж склав пісню — це «Пісня про Устима Кармалюка». Ще
одного патріота українського народу, який виступав проти татарських орд, уславлює пісня «Ой Морозе, Морозенку».
Не треба забувати і про обрядові пісні, які відтворюють буття наших
далеких предків, їх вірування, звичаї, обряди. Існує і багато таких
пісень, які розповідають про звичайні, побутові події з життя
українського народу. Серед таких пісень можна відзначити коломийки.
Отже, пісенний матеріал українського народу надзвичайно багатий,
різноманітний та цікавий. З пісень можна багато дізнатися про нашу
історію»
<span>
Ця подія трапилась недавно з моєю подругою Наталею. Вона — семикласниця. Дівчина напрочуд симпатична. Середнього зросту, тендітна, з рухами, як у балерини, — вона зачаровувала всіх і мала багато подруг. Особливо милувались всі її обличчям. Таке лице можна побачити хіба що на рекламах. Великі, виразні, темно-карі очі, обрамлені густими довгими віями, здавались бездонними. Маленький кирпатий носик підкреслював її задиркуватий і нетерплячий характер.
Так ось. Наталя страшенно любила справляти свій день народження і чекала його з нетерпінням.
Прийшовши зі школи, вона була здивована, що мама ще не починала пекти торт. Натомість вона пакувала валізу.
— На жаль, Наталю, я не зможу тобі допомогти у приготуванні святкового стола, бо їду у відрядження. Проте ти можеш сама спекти торта або купи в магазині шмат пирога.
Наталя від безпорадності заплакала. Ображено закопилила губи і навіть не хотіла поцілувати маму на прощання.
Вона байдуже дивилась на книгу кулінарних рецептів. Та раптом підскочила від думки, що подруги завтра все ж прийдуть. Що ж вона їм скаже? Що мами не було поруч? Ні. Вона мусить щось сама придумати.
Наталя гортала книгу, шукаючи такий рецепт торта, який був би простим і водночас смачним.
Зав'язала коси, одягла фартух і впевнено взялася до роботи. У каструлю подробила крекер, всипала склянку маку, ізюму. Окремо витерла пачку масла зі згущеним молоком. Вимішала все в каструлі і висипала у тортівницю. Поки торт застигав у холодильнику, розробила в банці желе і залила його.
Мама приїхала, коли подруги смакували тортом.
— Чи дозволите мені поласувати? — спитала мама.
Взявши шматок, вона зойкнула від задоволення.
— Я й не думала, що ти в мене така майстриня. Коли ж ти так навчилась готувати? Я й не зауважила, що ти в мене вже доросла!
Мама притулила Наталю до себе і поцілувала.
Дівчата були здивовані, що торт пекла не мама, бо Наталя про це ні словом не обмовилась. Дівчина збентежилась від щирих похвал подруг і мами.
Добре, що вона не панікувала. Пекти торт — не так і важко, головне — бажання.</span>
Я одного разу бачила, як старенька бабуся переходила дорогу. Вона не могла перейти її , звала на допомогу. один чоловік не звернув уваги, другий сказав що немає часу. а ось маленька дівчинка шла в магазин, вона як це побачила їй стало бабусю жалко , і вона її перевела! Я подумала, що деяким людям байдуже, а деяким ні! потрібно завжди допомагати іншим! Якщо комусь зробиш добро, воно повернеться до тебе! =)