1.Дзвоник - підмет,Задзвенів- присудок
2.Сонце - під. , сипле - присуд.
3.Сон,ходить
4.цвіркуни,заливалися
5.Струмочки,біжать
6.Черешеньки,поблискують
7.Вода,тече
8Червона калина,пишаеться
9.Соловейко,зустрічає
10.Листя,зеленіють
11.Пахощі,дурманять
12.Клени,стали
13.Твори,розмовляють
14.Весна,встала,розбудила
Голова (голів - корінь, а закінчення). Лоб ( це все корінь). Ніс (це все корінь). Уста ( вуст - корінь, а закінчення). Руки (рук - корінь, і закінчення). Живіт ( живий - корінь, від закінчення). Нога ( ніг - корінь, а закінчення). Палець (це все корінь). Ніготь ( ніг - корінь, хоч - суфікс). Стопа ( стоп - корінь, а закінчення).
Про лісову пожежу
<span>Якось вітер пригнав величезну хмару до
лісу.
Всі звірі там просили дощу, бо навіть струмочки пересохли від засухи. Гинули
лісові квіточки.
От тільки хмара була така розлючена, що її розбудили, а вона саме дивилась
веселкові сни, що влаштувала над лісом справжнісіньку зливу. А злість виганяла
громом і блискавками.
Та нічого б поганого не сталось, якби одна з найсильніших блискавок не влучила
у старого всохшого дуба, який був домівкою для мудрої сови.
Вона саме повернулась вранці з полювання і міцно спала, коли почули тріск і
відчула запах диму.
Треба було втікати. Негайно!
Та це мало чим зарадило. Дубові трісочки, які вже яскраво горіли, перекинули
вогонь на старе листя, що залишилось з того року. Та й на ближчі дерева.
А так, як давно не було дощу, то й трава швидко спалахнула.
Звірі втікали до річки. Але й вона стала мілкою. Та не всі могли її перейти.
Тому прийняли рішення гасити вогонь - так не хотілось покидати рідні домівки.
Звірі стали у кілька рядів, підібрали якісь посудини, що були поруч: хтось
наливав воду, а хтось передавав її до тих, хто були ближче до вогню.
Всі великі тварини - олені, лосі, ведмеді стояли в один рядок. Воду вони
передавали у старих вибитих колодах. А вогонь гасили найбільший.
Менші - вовки і лисиці, а ще дикі кабани і рисі прудко передавали воду, щоб
гасити вогонь.
А маленькі зайчики і білочки, миші і їжачки носили воду у половинках горіхів і
в листочках. Та й вогонь вони гасили найменший.
У повітрі звірям допомагали птахи. Вони носили воду під крилами і лили її на
джерело вогню.
Та й грозова хмара, як побачила, що натворила, відразу ж розгубила всю свою
злість і лила з неба рясний дощик.
Спільними зусиллями пожежу в лісі загасили.
А звірята були такі раді, що влаштували свято.
Вітер тепер завжди питав дозволу у хмари, коли збирався її кудись віднести.
А хмара, в свою чергу, боялася сильно злитися.</span>
Мене робить щасливим грання на комп'ютері, грання з моїми котами та собаками. Житя прекрасне я радуюсь тому, що я живу. Я життерадісна людина у мене все жмття попереду.
Нащот - щодо, що стосовно
хватить - вистачить
мнєній - думок
щитай - рахуй