Ова для людини має дуже велике значення. Якщо б не було мови ніхто нікого б не рузумів. Наприклад будівельники немогли зрозуміти куди що ставити, люди на вулиці не розуміли один одного. Мова це багатство всіх країн. Люди бережіть свою рідну
<span>мову!!</span>
- Добридень, Сашко!
- О, Галю, привіт! На тренування спішиш?
- А я не чекала тебе зустріти в спортивній школі! Ти, здається, ніколи не цікавився спортом.
- Так, мені більше подобалося проводити час перед монітором. Але нещодавно я відірвався від віртуальних ігор!
- Хто це тебе надихнув займатися?
- Наш фізрук. Дмитро Іванович. Він запропонував мені після уроків приходити до нього в секцію, займатися легкою атлетікою!
- Ти, виходить, добре бігаєш?
- Так, я дуже спритний щодо бігу на короткі дистанції.
- А на довгі?
- Ще поки ні... Втомлююся швидко. Потрібно тренувати витривалість. Раніше я зовсім не звертав на неї уваги.
- Добре, що ти зацікавився нарешті фізкультурою. А я зі спортом не розлучаюся, ти знаєш!
- Так, Галю, меня відомо. Ти полюбляєш дівчачі види спорту!
- Справді, хлопці до нас не ходять! Сьогодні будемо робити вправи з мячиком, вигинатися, як тільки вдається! А ти приєднуйся до нас! Будеш першим у школі худоднім гімнастом!
- Уявляю себе з гулькою на голові та в гламурному тріко! Ні, мені до вподоби бігова дорожка! Ну. бувай, гімнастко!<span>
</span>
український - ( у к р а й і с" к и й ) 11 букв., 10 звуків.
джміль - ( дж м" і л") 6 букв., 4 звуки.
там де дж постав над цим звуком з верху дужечку
Немає мови, немає нації! Мово! Ти святиня! Кожний народ на цій планеті є справді народом, поки жива ти, мово! Ти духовна скарбниця, в яку віками люди вкладають свої надбання. Ні, це не гроші, ані дорогоцінне каміння, ані інші скарби. Це інші коштовності: мелодійні слова, мудрі приказки та афоризми, гострі прислів’я, влучні анекдоти та чудові пісні.
Я чув історію про те, як українським мандрівникам в Японії просто на вулиці вдячно цілувала руки бабуся в кімоно. Вона була українкою, яка під час революції опинилася за кордоном і сімдесят років не чула рідної мови. І раптом почула її від перехожих! Яку, виходить, радість відчуває людина на чужині, коли чує рідне слово! Одне жадане рідне слово здатне зцілити, підняти бойовий дух, перетворити життя на свято!
Мово, чарівнице! Ти здатна зробити з незнайомців друзів. Ти згуртовуєш людей разом, об’єднуєш народ, робиш його непереможним.
Але люди, звикнувши кожного дня користуватися мовною скарбницею, часто не цінують її. Вони захаращують мову іноземними словами або зрікаються її. У скарбницю вкидають спотворений непотріб та викидають справжні коштовності вікової мудрості. Люди часто починають цінувати свою мову тільки на чужині або тоді, коли вона вмирає.
Коли на рідну землю приходять загарбники, вони відразу обмежують використання рідної мови. Навіщо? Якщо немає мови, немає народу. Його цінності загарбано, а землю використовують нові господарі. Народ без мови – все одно, що людина без душі. Пусто всередині… Народ без мови – будинок без фундаменту. Дмухнув вітер – і розлетілися люди, як цеглини, по світу… Розвалився спільний затишний дім.
Мово! Ти душа наш безсмертна, що здатна жити в поколіннях, поки ми дбаємо про тебе! Ти, як пише письменниця Катерина Мотрич, є мудрою Берегинею народу: «Мово наша! Життєдайна криниця на неосяжнiй дорозi людської долi!»
У мене зламався олівець.Мати купила мені кольоровий папір. У мене гарна лінійка.