Коли читаєш твори Шевченка, починаєш розуміти, яким згустком болю була для поета жіноча доля. Він, здається, зібрав у своєму серці воєдино всі страждання поневолених і скривджених жінок, їх відчай, надії, прагнення. Зібрав, щоб схвильовано розповісти про них цілому світові.
Одним з перших жіночих образів у Т. Шевченка стала Катерина з однойменної поеми, прообразом якої була кохана поета Оксана Коваленко. У літературі до часу написання «Катерини» було багато творів на гему зведення простої дівчини паном-спокусником. Та Шевченко висвітлив цю трагедію відразу у декількох планах: моральному, соціальному і національному. І все це подав нам, наче випестував дитину, иклавши у свою розповідь увесь біль за власне нездійсненне кохання. Принаймні мені так здалося. Катерина була не першою і не останньою серед сотень таких же дівчат, що, покохавши, замість щастя вже з першої хвилини зустріли лише сором та осуд від громади. Ми бачимо, що віра у щирість почутів коханого, прагнення до щастя і переконаність, що любов не може бути гріхом, поступово призводять дівчину до трагедії. І ця трагедія полягає не в покаранні за те, що «не слухала Катерина ні батька, ні неньки», і не в тому, що, як твердять деякі сучасні літературознавці, Катерина віддала себе «москалю», знехтувавши українським парубком. Гадаю, що трагедія нашої Катерини – у знівеченні саме душі, а не тіла:
А за віщо, Боже милий! За шо світом нудить? Що зробила вона людям, Чого хочуть люде? Щоб плакала! Серце моє! Тіло можна вилікувати, а розтоптану душу вже не воскресиш. Здається, повчальний приклад подано, тему вичерпано. Та Шевченко, мабуть, не був би геніальним письменником-психологом, якби цим і обмежився. Мене особисто вразив образ Катерини-матері, яку піднесли із сміття, куди її втоптали злі язики, два крила: віра у кохання і материнська свята любов до сина. Розуміючи, що для Івана вона загублена назавжди, Катерина заклинає його:
Покинь мене, забудь мене, Та не кидай сина. Може, слушно поставити питання: «Чому ж тоді вона покинула немовля напризволяще, а сама наклала на себе руки?» Думаю, тут сплелося все: і крах сподівань, і зневіра у майбутньому, і відчай, і, може, огида до свого становища, і сором, і навіть ненависть до власного минулого. Чи могла Катерина з такою зламаною душею жити далі, ростити у щасті сина, наставляти його на краще? Мабуть, тому підсвідомо дівчина вибрала смерть, віддавши їй перевагу перед життям-пеклом.
Але я все ж таки здебільшого погоджуюся з думкою, що в основі дівочої трагедії було нехтування батьківськими застереженнями, бо батьки ніколи не бажають дитині поганого, намагаються завжди захистити її від біди. Вони керуються досвідом, батьківським передчуттям. Катерині порадитись би з ними, прислухатися, а вже потім вирішувати.свою долю і, як потім сталося, долю ще однієї людини – сина! Тим-то й безцінна поема «Катерина», що вона вчить багато чому: честі, гідності, розсудливості, шануванню дорослих, старших за віком, почуттю відповідальності за життя близьких людей.
<span>я міркую ,що бібліотеки створили ,щоб зберігати стародавні книги вони писались століттями.Люди додумались створити бібліотеку і вони там зберігали стародавні книги.Ті люди ,що жили на той час вони померали а други народжувались і так почали створювати бібліотеки.Люди які хотіли щось дізнатись що було у ті часи йшли в бібліотеку і брали книги ,або хотіли ,щось прочитати і дізнатися щось нового.</span>
Знайомий поцікавився моїми справами. знайомий друг порадив мені подивитися новий фільм. минуле ніколи не зміниться. ким я був у минулому житті ? майбутнє покаже нам новий світ. над майбутніми технологіями буде ламати голову кожен винахідник. молоді вже досвідченіші ніж наші дідусі та бабусі. ''молоді гори ще розвиваються'':казала нам вчителька з географії. учений гідний уваги. книжка ученого завалялася у нашій школі. ''дуже довго чогось старий не приїжджає,а в нього усі мої важливі речі'':думав я про холодильник,що повинен був прийти декілька годин назад Новою поштою. мій старий дідусь побував на війні.
В лісі дуже тихо та затішно.Ти чуєшь тільки природу,чуєшь як шелестять листя та співають пташки.Невже нехотілось би жити в цьому лісі мати гарний будинок.Будинок в якому є все те що вам потрібно.Де буде жити ваша сімя та всі разом іноді гуляти по лісу збірати гриби та робити пікник.Вранці просипатися під спів пташок,дихати чистим повітром.Я міркую що мати в лісі будинок-це дуже чудово,та мрію про будинок в лісі.