Жили були собі два хлопці-розбишаки.Дуже вони хвалькуваті були.І от одного разу зустрілися вони на пагорбі,і ну сперечатись хто з них сміливіший.Юрко-так звали хлопця,каже:та я такий сміливий що навіть дракона не боюсь,а Сергійко-так звали іншого хлопця,почав говорити що взагалі нічого не боїться.Почали хлопчики битися,і от камінь,за каменем почав пагорб руйнуватися так і хлопчики майже в прірву не впали.
Привіт!-зазвучав не відомий голос.
Ти хто?- за шепотіла книга.
Я комп'ютер! Мене сьогодні придбали в магазині. Тепер я твій сусід.- радо відпові комп'ютер.
Зрозуміло сусіде! з полегшенням відповіла книга.
Нарешті дочекалися ми осені...Я обожнюю цю пору року, адже можна збирати гриби, осінні листочки...Коли я йду по тротуару, я відразу ж починаю шурхотіти листям...Можливо ця пора й сумна. Коли надворі йде дощ, то в будинку стає темно та холодно, тоді відразу хочеться закутатся в ковдру та заснути.
Не знаю хто лбить осінь, а хто ні, але для мене ця пора - якась загадкова...
Я чато допомагаю мамі. Коли вона мене просить, або сам цього хочу. Я прибираю свій одяг у шафі, витираю пил, допомагаю на кухні. Часто я мию посуд, поливаю квіти. Іноді я перу свої речі, вішаю білизну, або вона висохла. Мамі подобається, коли я їй допомагаю.