КОРОТКО!
Джулія:
"Джулія фашиста? Джулія — комуніста! — об'явила дівчина з гордістю."
"Вона влетіла за ним, мов пір'їна..."
Іван:
"...за двадцять п'ять років свого життя звик обходитися без чужого співчуття." "Батька не пам'ятаю бовін помер рано залишивши вдома матір і трьох дітей."
Тощо
Юлько. Славку вибач мене будь ласка за все.Я не хотів тобі шкодити.Я просто злякався що мене здадуть моїй мамі.
Славко. Юльку чому ж ти раніше не подумав про наслідки?
Юлько. Вибач я спочатку зробив а потім подумав.
Славко. Ну добре Юльку я тебе пробачаю.
Юлько.Дякую тобі
Назва твору: "З нічних молитов"
Автор: І. Малкович.
Рід: лірика
Вид: філософська
<u>Тема</u>: діалог із Господом, інтимна розмова та свої прохання Богу.
<u>Ідея</u>: кожен з нас має прагнути побувати гарну та міцну сім'ю, а допомогатиме нам у цьому Бог.
Художні засоби твору "З нічних молитов"
Епітети: самотні душі, темні кручі.
Звертання: Господи.
Метафора: звити кубельце, всели до самітніх душ.
Єдинопочаток: хай кожен.../хай світитить.
Вірш складається із двох катернів, має перехресне римування (абаб - спасеться - круч - серця - обруч)
А. Я. Чайковського «За сестрою», мені здавалося, що переді мною постав герой-богатир з раніше читаних українських дум. Хоч Павлусю було лише п’ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Я розумію, що автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певнр, він на: магався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої — окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і бути на нього схожим.<span>Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів.</span><span>Андрій Чайковський не ідеалізує Павлуся. Хоч, звісно ж, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Щодо мене, то я схиляюсь перед патріотизмом сміливого Павлуся, його присягою на вірність рідному краєві, яка звучить у внутрішніх монологах героя, а також перед щирістю та м’якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеимана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію — знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.</span><span>Гадаю, образ Павлуся надовго запам’ятається не тільки мені, а й моїм одноліткам, бо хвилює й сповнює душі щирою любов’ю до рідної землі та її історії.</span><span> </span>