«Красная Шапочка»
(Атомная сказка)
Жила девчонка с шапкой красной
Бабулька у неё была
В лесу бабулька та жила
Да пирожки всегда ждала
А бабулька не простая
Дом шикарный, вся крутая
Цепи, кольца, все дела
Но была одна беда
Не болела никогда!
Вот за это внучка
Бабку не любила
Домик приглянулся
Отравить решила
Злодейка думала недолго
Испечь решила пирожков
Из ядовитеньких грибов
Корзину взяв, пустилась в путь
В надежде бабку травануть.
Но бабка дурой не слыла
Да начеку всегда была!
И тридцать три богатыря
Злодейку взяли у двора
Мораль
Сказка- ложь, да в ней намёк
Красным девицам урок!
Премило украшает детство
Довольно крупное наследство
Мечтать о нём придётся ей
<span>В глуши тюремных лагерей!</span>
Да, поступок Данко-подвиг.
Ведь он лишил себя жизни, ради жизни других людей.Несмотря на то, что все они его не любили. В этом и заключается подвиг.
<span>ПІСНІ ЛІТНЬОГО ЦИКЛУ <span>русальні<span>
У РЖІ НА МЕЖІ
У ржі на межі, на кривій березі
Там сиділа русалка.
Просила русалка у дівочок сорочки:
— Ви дівочки, подружки,
Да дайте мені мні сорочки,
Хоча худенькую, да аби біленькую,
Хоч не біленькую, да тоненькую!
</span><span>
ОЙ БІЖИТЬ, БІЖИТЬ МАЛА ДІВЧИНА
Ой біжить, біжить мала дівчина,
А за нею да русалочка:
— Послухай мене, красная панно,
Загадаю лиш три загадочки.
Як угадаєш — до батька пущу,
Не угадаєш — з собою візьму.
— Ой що росте та без кореня,
Ой що біжить та без повода,
Ой що цвіте та без цвіточок?
Панночка загадок не вгадала —
Русалка панночку залоскотала.
</span><span>
ПРОВЕДУ Я РУСАЛОЧКИ ДО БОРУ
Проведу я русалочки до бору,
Сама вернуся додому!
Проводили русалочки, проводили,
Щоб до нас вже русалочки не ходили,
Да нашого житечка не ламали,
Да наших дівочок не лоскотали,
Бо наше житечко в колосочку,
А наші дівочки у віночку.
</span><span>
купальські</span><span>
ЗАПЛЕТУ ВІНОЧОК
Заплету віночок,
Заплету шовковий,
На щастя, на долю,
На чорні брови.
Ой пущу віночок
На биструю воду.
На щастя, на долю,
На милого вроду.
Ой, поплинь, віночку,
Прудко за водою,
На щастя, на долю
Милому зо мною.
</span><span>
ОЙ ВІНКУ МІЙ, ВІНКУ
Ой вінку мій, вінку, хрещатий барвінку!
А я тебе плела вчора до вечора.
Виси, мій віночку, на злотім кілочку,
На злотім кілочку, шовковім шнурочку.
А матінка взяла, миленькому дала.
Якби-м була знала, ще б кращего вбрала,
Злотом взолотила, м’ятою обвила.
КУПАЙЛО, КУПАЙЛО!
Купайло, Купайло,
Де ти зимувало?
Зимувало в лісі,
Ночувало в стрісі;
Зимувало в пір’ячку,
Літувало в зіллячку.</span><span><span>
</span>жниварські</span><span>
МАЯЛО ЖИТЕЧКО, МАЯЛО
Маяло житечко, маяло,
Як у полі стояло,
А тепер не буде маяти,
А буде в стодолі лежати.
До межі, женчики, до межі,
Бо мої пиріжечки у діжі.
До краю, женчики, до краю,
То я вам пиріжечка покраю.
Котився віночок по полю,
Просився у женчиків додому:
— Возьміте мене, женчики, з собою
Та занесіть мене до господаря в стодолу,
Бо я вже в чистім полі набувся,
Буйного вітречку начувся,
Од ясного сонечка нагрівся,
А дрібного дощику напився;
Нехай же я у стодолі одпочину,
Поки вивезуть знову на ниву.
ТАМ У ПОЛІ КРИНИЧЕНЬКА
Там у полі криниченька,
Навколо пшениченька.
Там женчики жали,
Золоті серпи мали,
Срібнії юрочки,
Що в’язали снопочки.
Добрії були женці –
Дівчата й молодиці.
Дівчата — косаті,
А хлопці — вусаті,
Молодиці — білолиці.</span><span> </span></span></span>