<span><span><span>Недарма говорять, що природа – наша мати.
Вона дає людині все необхідне для життя, хоч ми не завжди можемо
оцінити її дарунки. Що може бути кращим за тепле сонце, величні гори,
грайливе море, квітучі дерева навесні? Світ природи багатий і
різноманітний. Чого варті сотні тисяч видів тварин, більшість з яких ми
ніколи не бачили у житті! А найголовніше те, що людина не просто
користується тим, що природа дає їй, а cама становить її невід’ємну
частину.Зараз ми всі звикли жити у світі, який начебто
будуємо для себе самі. Ми живемо у великих будинках, оснащених
високотехнологічними побутовими пристроями, маємо змогу пересуватися на
великі відстані завдяки автомобілям, потягам, літакам. Також ми можемо
слідкувати за тим, що відбувається за тисячі кілометрів, через Інтернет
або телебачення. Але на мою думку, все це вторинне, адже в будь-якому
випадку ми використовуємо знання законів природи та її енергію для
створення всіх цих технологій. І на крайній випадок, людина може прожити
без усього цього, як жили наші предки й досі живуть деякі первісні
племена.Дуже засмучує те, що люди захопившись розвитком
нових технологій, часто шкодять природі. Наша діяльність викликає
забруднення довколишнього середовища, кліматичні зміни, вимирання видів
тварин і рослин. Колись це було не дуже помітно, а зараз у великих
містах просто нема чим дихати. Необхідно пам’ятати, що шкодячи природі,
ми робимо гірше самим собі. Мені дуже подобається, що в багатьох країнах
люди звернули увагу на альтернативні джерела енергії та екологічні види
транспорту. У цій справі неможна бути байдужим – ми маємо зберегти
багатства і красу природи, тільки за цієї умови можливе й наше існування
на Землі.</span>
Я також намагаюсь допомагати природі.Можливо зовсім трошки, але
допомагаю.Розчищаю сніг, кормлю птахі, поливаю дерева все це і є
допомога хай невелика, але допомога.</span></span>
Ось і перший день зими. Осінь-красуня, віддала землю у володіння Зими. Сніг пішов тільки під вечер.Зранку вже відчувалося крижаний подих йі величності. Сніг лежав ніби ковдра. Він гарно та яскраво блистів під сонцям. Але під снігом ще було видно зелену травичку , та опавше листя. Діти дуже зраділи зимі,тому що у цю пору року є багато чарівних та казкових свят. Як гарно коли місяць заглядує у твое вікно, і сніг мерехтить разноманітними барвами. У такі вечори гарно сидіти біля вікна та читати улюблену книу.
Сходити до магазину за молоком.
Снігурі недарма дістали таку назву, бо прилітають із першим снігом. Снігурі — червоногруді пташки з чорною шапочкою на голові. На голівці в снігура чорна шапочка. Спинку прикраша бурувато-сірий піджачок. На грудях і черевці майорять, наче жар, червоний фартушок і червона сорочка. Живуть снігурі переважно в хвойних лісах Півночі. До нас прилітають пізно восени й оселяються недалеко від людського житла. Мандруючи садами, вони збирають насіння бур’янів, ягоди, що залишилися на кущах. Надають перевагу горобині. Комахи в раціон снігурів потрапляють випадково і в незначній кількості.
З іменником: Знадвору почувся дитячий плач.
З дімловом: Дідусь сказав: "Плач,плач, дитино, може пройде".