Метафоры: под бременем познанья и сомненья; В начале поприща мы вянем без борьбы; перед властию — презренные рабы; Мы иссушили ум наукою бесплодной; касались мы до чаши наслажденья; добросовестный, ребяческий разврат; Толпой угрюмою и скоро позабытой \ Над миром мы пройдем без шума и следа;
Антитезы: царствует в душе какой-то холод тайный, когда огонь кипит в крови; час их красоты — его паденья час; ненавидим мы, и любим мы случайно.
Синекдоха: к гробу мы спешим без счастья и без славы; прах наш, с строгостью судьи и гражданина, \ Потомок оскорбит презрительным стихом.
Да,бывали моменты,когда герой проявлял жестокость и грубость ,но всё же,он совершил 12 подвигов без которых Эллада(Греция) возможно не была так богата мифами.
<span>Вітчизна – країна, в якій ми
народилися і проживаємо, це шматочок землі з якою нас поєднує міцний емоційний
зв'язок, незважаючи на просторове віддалення. Вітчизна, вона ніби мати, яку ми
повинні пам’ятати і любити. Сини і дочки, які покинули свою матір в пошуках
кращої долі є глибоко нещасними. Можна мати матеріальні блага, але не мати
можливості дихати рідним повітрям, уклонитись рідній землі.
Історія Україна нам стверджує, що за всі віки існування української
землі, наш сильний і сміливий народ до останнього боровся за незалежність нашої Вітчизни. Пройшовши всі випробовування
український патріотизм зміцнів і загартувався.
У п’єсі Фрідріха Шиллера
«Вільгельм Телль» змальовується схожа картина історії України.
Швейцарці, як і українці, з віків у віки мужньо боролися за незалежність своєї
рідної домівки. У творі Шиллера події
відбуваються в кінці XIII століття, коли три кантони, об’єднавшись, показали
сміливий швейцарський народ, якому ніяка війна не страшна , коли мова йде про
захист Вітчизни. Любов до Батьківщини схована
в далекому заповітному куточку серця подалі від недобрих поглядів і
жорстокого світу.
<span> З <span>історії Швейцарії та
України можна сказати, що люди всіх часів любили, шанували і оберігали свою
Вітчизну, вважали її найголовнішим і наймилішим що у них є.</span></span></span>
1- лирический герой - это образ поэта ,от лица которого идет речь.
Лирический герой - не поэт.
В произведении Пушкина "К Чаадаеву" лирический герой вспоминает о дружбе"Исчезли юные забавы,
Как сон, как утренний туман;"
Он призывает своего друга посвятить свою жизнь родине. "Мой друг, отчизне посвятим
Души прекрасные порывы!" Он верит,что в будущем сделает многое для своей страны из-за чего потом его будут помнить и гордиться им."Россия вспрянет ото сна,
И на обломках самовластья
Напишут наши имена!"
Татьяну он любил без памяти, так написано в произведениии