Кедрин, Дмитрий Борисович — русский советский поэт. Родился 4 февраля 1907 года в донбасском поселке Щегловка в семье горняка. Начал печататься в 1924 году. Учился в Днепропетровском железнодорожном техникуме (1922—1924). В начале Великой Отечественной войны добровольцем ушёл на фронт. Работал корреспондентом авиационной газеты «Сокол Родины» (1942—1944). Переехав в Москву, работал в заводской многотиражке и литконсультантом при издательстве «Молодая гвардия».
Первый поэтический сборник — «Свидетели» был издан в 1940 году. Одним из первых значительных произведений Кедрина является замечательная стихотворная драма «Рембрандт» (1940) о великом голландском художнике. Следом он писал: «Зодчих», поэмы -- «Конь», «Ермак», «Князь Василько Ростовский», «Песня про Алену-старицу» и др.
<span>18 сентября 1945 он трагически погиб под колесами пригородного поезда (по данным Игоря Лосиевского, был выброшен). Похоронен в Москве на Введенском кладбище.</span>
У єгипетській міфології Тефнут була богинею вологи. Сучасні люди можуть недооцінювати її впливовість, проте для жителів жаркого Єгипту вологість була життєво важлива. Нубійська кішка (хвалебне прізвисько богині) відповідала за дощі, росу і родючість земель.
Зображалася богиня, що входить в геліопольську еннеаду, спочатку у вигляді левиці, а потім – у вигляді жінки з левиною головою. Її земним втіленням також вважалася левиця. Центром поклоніння Тефнут було місто Геліополь. Ця богиня виконувала також роль улюбленого Ока бога Ра-коли той вранці піднімався над горизонтом, богиня сяяла у нього на голові, спопеляючи ворогів. Також богиню ототожнювали з Уто, яка считплась берегинею Ра.
Отцем богині був Ра-Атум, чоловіком-Шу, її брат-близнюк. Про Тефнут складено не так вже й багато міфів, проте деяка інформація про її життя все-таки збереглася і до нашого часу:
Горда богиня дощу як само собою зрозуміле приймала від людей жертовні дари і слухала хвалебні пісні на свою честь. Однак одного разу на пагорбі Бен-Бен зазвучала музика. Це хлібороби славили сонячного бога Ра за світло і тепло, які він дарує чорній землі. І настрій у богині зіпсувався. Їй здалося, що єгиптяни занадто багато почестей віддають сонячному богу. Адже вона була впевнена, що якби не її цілюща волога, то не проросло б жодне зернятко. Мудрий Ра спробував було заперечити богині, що і без його сонячних променів неможливий багатий урожай. Але ображену Тефнут вже не можна було зупинити. Перетворившись на левицю, Тефнут подолала срібну огорожу і кинулася бігти, оголошуючи гори грізним гарчанням. Вона летіла, ледь торкаючись землі, і незабаром зникла далеко за горизонтом.
Засмучений втечею богині, Ра занурився в глибоке роздуми. «Що ж тепер робити? — думав він, з тривогою дивлячись на береги Нілу. Адже з її відходом на землю обрушиться посуха, яка погубить всіх людей. Ні, у що б то не стало треба повернути людям спокій і надію
Вот держи !!!!!!!!!! Поможет
1. У костра.
2. Волшебный танец.
3. Рассказ Федюньки.
4. Легенда об Огневушке-Поскакушке.
5. Неудача старателей.
6. На прииске.
7. Вторая неудачная попытка.
8. Приход зимы.
9. Встреча с Поскакушкой.
10. Чудесная лопата.
11. Поскакушкинский приис
Человек разгневан, зол, готов поссориться, побраниться.