Хоч Павлусю було лише п'ятнадцять років, але він часто потрапляє, а потім вибирається із ситуацій, з яких йому, здавалося б, вибратися не під силу. Автор явно перебільшує фізичні можливості свого героя, але, певно, він намагався довести нам, сьогоднішнім, що такі молоді герої - окраса історії України! І ми вже не помічаємо цього перебільшення, бо образ Павлуся захоплює нас, викликає особливу симпатію; його хочеться наслідувати і буди на нього схожим.
<span>Ось Павлусь вирушає в далекі й небезпечні мандри на пошуки сестри, яку щиро любив. Ні лихі часи, ні повна невідомість не зупиняють юного героя, бо його надихають рішучість і сміливість старших співвітчизників-запорожців. Він намагається насамперед собі довести, що гідний їх, вірних захисників нашої землі від татарських набігів. </span>
<span>А. Чайковський не ідеалізує Павлуся, хоч, у першу чергу, наділяє його найкращими рисами, за які хлопця не можна не полюбити. Я схиляюсь перед його патріотизмом, присягою на вірність рідному краєві (вона звучить у внутрішніх монологах героя) , перед щирістю та м'якістю душі, теплотою та ніжністю почуттів. Навіть те, що він нібито поступається совістю і вдається до хитрощів і обману татарина, який хотів повернути хлопця до двору Сулеймана, можна виправдати. Ним керувала мета будь-що вижити, щоб здійснити свою мрію - знайти сестричку Ганнусю і визволити її з неволі. Цій благородній меті були підпорядковані всі його вчинки і поведінка, поки не здійснилася його зустріч з сестрою.....
</span>
Человек - это личность со своим психотипом, характером и привычками. Каждый человек - это совокупность своих неповторимых нравственных качеств, жизненных приоритетов и целей. Название рассказа было изменено потому что главный герой выполнял свой долг и он не должен был спасать того несчастного. Он должен следовать этому, а не подчиняться своим принципам..Так было заведено в то время и по тем меркам он был не прав и осужден за дело.
У царя Аргоса, Акрисия, было лишь одно дитя – дочь Даная. Оракул предвозвестил Акрисию, что его убьёт собственный внук. Услышав это пророчество, Акрисий заключил Данаю в медный терем, охраняемый свирепыми псами, чтобы к ней не мог приблизиться ни один мужчина. Но все преграды преодолел полюбивший Данаю бог Зевс. Он сошёл к ней в виде золотого дождя, иДаная родила от царя богов сына – Персея.
Даная.
Акрисий, узнав об этом, не поверил в отцовство Зевса. Так как рождение Персея, согласно оракулу, грозило ему смертельной опасностью, Акрисий посадил Данаю с сыном в деревянный ящик и бросил его в море. Близ острова Сериф ящик поймал в сети рыбак Диктис, который отвел спасённых Данаю и Персея к своему брату – царю Серифа Полидекту. Персей вырос в его доме.
Спустя годы Полидект решил насильно сделать Данаю своей женой. Возмужавший Персей воспротивился этому. Тогда Полидект для вида объявил, что будет свататься к Гипподамии, дочери героя Пелопса, и попросил всех своих приближённых принести ему подарки, которые он мог бы сделать своей невесте. Персей, обрадованный тем, что царь больше не станет домогаться его матери, обещал достать для Полидекта любой подарок – «если нужно, то и голову Медузы Горгоны».
Зловещие женщины-чудовища Горгоны обитали на краю света. Из трёх сестёр-Горгон только Медуза была смертной – и самой ужасной. Вместо волос на её голове шевелились змеи, во рту были острые, как кинжалы, клыки. Вид Медузы был так отвратителен, что всякий, кто бросал на нее взгляд, от ужаса превращался в камень. Услышав опрометчивое обещание Персея, Полидект обрадовался случаю избавиться от неудобного юноши и потребовал исполнить данное слово.
«Рассказ танкиста» Александр Твардовский
Хинка́ли — блюдо кавказской кухни; популярно у грузин, некоторых народов Дагестана, чеченцев, осетин, армян и азербайджанцев