Пушкин рассуждал о стихотворении полжительно. И он любил зиму и вот написал стихотворение "Зимнее утро"
Ответ:
Герой рассказа Чацкий, как и автор принадлежит к поколению "дети 1812 года", являются представителями прогрессивного крыла дворянской интеллигенции. В уста своего героя Грибоедов вкладывает свои мысли о бесчеловечности крепостного права, о необходимости уважать нац. культуру, любить свой народ. В личной же жизни они отличались. Если возлюбленная Чацкого Софья Фамусова, изменила ему, то жена поэта Нина Чавчавадзк, была верна мужу до конца жизни.
Объяснение:
Чацкий не является портретом автора. Они во многом отличаются. Чацкий герой-романтик
Когда я был в тайге, то я видел многих свирепых вищников таких как медведь, волк, ворон. Но был случай, который заставил меня задуматься. Я гулял со своей семьей. Мы решили сесть на привал. Я осматривал окраины леса. Я вижу, что на земле лежал раненный щенок, а рядом волк и медведь. Я понаблюдал за ними и удивился. Медведь рискнул жизнью ради собачки, он подрался с голодным волком. Раненный герой несмотря на боль, набрал в рот воды из ближней реки и намочил рану водой и ушел. Через минуту медведь ушел, а я подобрал щенка. С тех пор мы с щенком друзья.
Повесть открывается авторским отступлением о судьбе станционных смотрителей — достойных сострадания чиновников 14-го класса, на которых каждый проезжающий считает своим долгом выместить раздражение. Сам повествователь изъездил всю Россию и знал многих станционных смотрителей. В память об одном из них, Самсоне Вырине, «смотрителе почтенного сословия, написана эта повесть» .
<span>В мае 1816 г. повествователь проезжает через небольшую станцию. На станции Дуня, красавица дочь смотрителя, подает чай. На стенах комнаты висят картинки, изображающие историю блудного сына. Повествователь и смотритель с дочерью вместе, пьют чай, перед отъездом проезжающий целует Дуню в сенях (с ее согласия) . Через несколько лет повествователь снова попадает на ту же станцию. Смотритель очень постарел. На вопросы о дочери он не отвечает, но после стакана пунша становится разговорчивее. Рассказывает, что 3 года назад молодой гусар (ротмистр Минский) провел несколько дней на станции, притворяясь больным и подкупив лекаря. Дуня за ним ухаживала. Выздоровев, ротмистр собирается в дорогу, вызывается подвезти Дуню до церкви и увозит ее с собой. Потеряв дочь, старик отец заболевает от горя. Оправившись, он отправляется в Петербург искать Дуню. Минский отказывается отдать девушку, подсовывает старику деньги, тот выбрасывает ассигнации. Вечером смотритель, видит дрожки Минского, следует за ними и таким образом выясняет, где живет Дуня. Отец украдкой пробирается к дочери, Дуня падает в обморок, Минский прогоняет старика. Смотритель возвращается на станцию и больше уже не пытается искать и возвращать дочь. Повествователь третий раз проезжает через эту станцию. Узнает, что старый смотритель спился и умер. Просит показать ему могилу. Мальчишка-проводник рассказывает, что однажды на могилу приезжала красивая барыня с тремя детьми, заказывала молебен и раздавала щедро чаевые.</span>
<span>На мій погляд,
оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм» являє собою історію про те,
як важливо, щоб батьки і діти навчились добре розуміти один одного та
про красу чистих людських почуттів. Головними героями твору є батько та
син. Батько усе життя був гарним пілотом, але сталося так, що він
втратив роботу. Втративши роботу, він втратив і найцінніше у своєму
житті – родину.
Дружина Бена залишила його та покинула Аравію, а син залишився з
чоловіком тому, що матері він був зовсім непотрібним: «Так він і
залишився ні з чим, якщо не брати до уваги байдужу дружину, якій він не
був потрібен, та десятирічного сина, що народився надто пізно і, як
розумів в глибині душі Бен, чужого їм обом – самотнього, неприкаяного
дитини, яка в десять років розумів, що мати ним не цікавиться, а батько –
стороння людина, різкий і небагатослівний, не знає, про що з ним
говорити в ті рідкісні хвилини, коли вони бували разом».Мені дуже шкода
хлопчика, який залишився без матері, бо дуже важко у десятирічному віці
залишитися без тепла рідної людини і відчувати, що ти нікому не
потрібен. Нікому не потрібен, бо мати тобою просто не цікавиться, а у
батька немає на тебе часу. Хоча Бен і намагався стати ближче до свого
сина, найчастіше таке спілкування ні до чого не приводило.Батько
наважився навчити хлопчика літати і брав його з собою: «Бен спробував
повчити хлопчика вести літак, і хоч син виявився дуже кмітливим і досить
швидко засвоїв основні правила, кожен окрик доводив хлопця до сліз …».
На мій погляд, батько просто не міг передати свої почуття та висловити
їх своєму синові. Хоча він і мріяв про те, що заробить грошей і поїде до
Канади, відправивши хлопця до матері, все ж таки він взяв хлопчика з
собою до нового місця роботи.
За умовами контракту батько хлопця повинен був знімати акул в Акулячій
бухті на Чорному морі. У цей політ він взяв з собою і сина. Коли вони
летіли до місця зйомок, вони бачили під собою лише пустелю. «Все було
нерухоме і мертве. Сонце випалювало тут усе життя, а навесні на тисячах
квадратних миль вітри підіймали в повітря маси піску і відносили його на
той бік Індійського океану, де він і залишався навіки на дні
морському».Під час зйомок на Бена напали акули і він вибрався на берег
ледве живий, зранений та обезкровлений. У такому стані він ніяк не міг
вести літак, так що це довелося зробити його синові – маленькому
хлопчикові. Коли Бен прийшов до себе, він вже був у лікарні. Йому
ампутували одну руку, але вони з сином залишилися живими. Залишилися
живими завдяки тому, що маленький хлопчик, який, на перший погляд, не
любив свого батька, здійснив надзвичайний подвиг та зміг підвести літака
і долетіти разом з пораненим батьком до людей, які надали йому
допомогу.Я вважаю, що ця оповідь доводить до нас, що батько та син все ж
кохали один одного. І якщо батько не достатньо уважно ставився до
хлопчика, то той його дуже кохав, незважаючи на всі його вади. Він
настільки любив свого батька, що знайшов у собі мужність підняти літак
до неба, дістатися людей та врятувати свого тата,. Я вважаю, що це й є
приклад чистих людських взаємин, приклад беззавітного кохання та поваги
дитини до свого коханого батька.</span>