<span>На мій погляд,
оповідання Джеймса Олдріджа «Останній дюйм» являє собою історію про те,
як важливо, щоб батьки і діти навчились добре розуміти один одного та
про красу чистих людських почуттів. Головними героями твору є батько та
син. Батько усе життя був гарним пілотом, але сталося так, що він
втратив роботу. Втративши роботу, він втратив і найцінніше у своєму
житті – родину.
Дружина Бена залишила його та покинула Аравію, а син залишився з
чоловіком тому, що матері він був зовсім непотрібним: «Так він і
залишився ні з чим, якщо не брати до уваги байдужу дружину, якій він не
був потрібен, та десятирічного сина, що народився надто пізно і, як
розумів в глибині душі Бен, чужого їм обом – самотнього, неприкаяного
дитини, яка в десять років розумів, що мати ним не цікавиться, а батько –
стороння людина, різкий і небагатослівний, не знає, про що з ним
говорити в ті рідкісні хвилини, коли вони бували разом».Мені дуже шкода
хлопчика, який залишився без матері, бо дуже важко у десятирічному віці
залишитися без тепла рідної людини і відчувати, що ти нікому не
потрібен. Нікому не потрібен, бо мати тобою просто не цікавиться, а у
батька немає на тебе часу. Хоча Бен і намагався стати ближче до свого
сина, найчастіше таке спілкування ні до чого не приводило.Батько
наважився навчити хлопчика літати і брав його з собою: «Бен спробував
повчити хлопчика вести літак, і хоч син виявився дуже кмітливим і досить
швидко засвоїв основні правила, кожен окрик доводив хлопця до сліз …».
На мій погляд, батько просто не міг передати свої почуття та висловити
їх своєму синові. Хоча він і мріяв про те, що заробить грошей і поїде до
Канади, відправивши хлопця до матері, все ж таки він взяв хлопчика з
собою до нового місця роботи.
За умовами контракту батько хлопця повинен був знімати акул в Акулячій
бухті на Чорному морі. У цей політ він взяв з собою і сина. Коли вони
летіли до місця зйомок, вони бачили під собою лише пустелю. «Все було
нерухоме і мертве. Сонце випалювало тут усе життя, а навесні на тисячах
квадратних миль вітри підіймали в повітря маси піску і відносили його на
той бік Індійського океану, де він і залишався навіки на дні
морському».Під час зйомок на Бена напали акули і він вибрався на берег
ледве живий, зранений та обезкровлений. У такому стані він ніяк не міг
вести літак, так що це довелося зробити його синові – маленькому
хлопчикові. Коли Бен прийшов до себе, він вже був у лікарні. Йому
ампутували одну руку, але вони з сином залишилися живими. Залишилися
живими завдяки тому, що маленький хлопчик, який, на перший погляд, не
любив свого батька, здійснив надзвичайний подвиг та зміг підвести літака
і долетіти разом з пораненим батьком до людей, які надали йому
допомогу.Я вважаю, що ця оповідь доводить до нас, що батько та син все ж
кохали один одного. І якщо батько не достатньо уважно ставився до
хлопчика, то той його дуже кохав, незважаючи на всі його вади. Він
настільки любив свого батька, що знайшов у собі мужність підняти літак
до неба, дістатися людей та врятувати свого тата,. Я вважаю, що це й є
приклад чистих людських взаємин, приклад беззавітного кохання та поваги
дитини до свого коханого батька.</span>
Где курицы - красавицы,, там и петухи - молодцы. и петух свои часы знает. когда жаренный петух клюнет. встать с петухами. <span>Поп да петух и не евши поют</span>
1 стремление мцыри к родине и свободе 2 впечатление производит Мцыри ребёнок 3 стремление Мцыри к свободе 4 Мцыри характиризует его бегство 5 характера Мцыри в описаний трех дней его жизни 6 смертные желания Мцыри
Вряд ли это кто-то сделает за Вас. Надо взять роман и, читая главу за главой, озаглавливать их, например: Часть 1. Глава 1. Акбара и Ташчайнар – пришлые волки. Глава 2. Первое лето Акбары и Ташчайнара. Глава 3. Нападение. Люди и волки. <span>Глава 4. Авдий Каллистратов – сотрудник областной молодежной газеты. (лови)</span>
Девушка терпит разные обиды от мачехи-вдовицы. Наконец, мачеха принуждает её прыгнуть в колодец, чтобы найти случайно упущенноеверетено<span>. Так она оказывается в подземном мире, который одновременно является и миром облаков. Здесь ей предстоит пройти испытание на прилежание и доброту, оказывая помощь нуждающимся: вынуть из печи готовый хлеб, потрясти дерево со зрелыми яблоками. В конце концов дорога приводит к госпоже Метелице, страшноватой «старой женщине» , у которой «длинные зубы» , но доброе сердце. В новые обязанности девушки теперь входит каждодневное вытряхивание перины госпожи Метелицы, благодаря чему на всём белом свете идёт снег. По прошествии некоторого времени она начинает тосковать по родному дому и просит хозяйку о том, чтобы уйти. В воротах, ведущих на землю, на трудолюбивую девушку проливается золотой дождь, так что её одежда оказывается облепленной золотом. Также госпожа Метелица возвращает потерянное веретено и девушка возвращается домой, приветствуемая пением петуха: «Ку-ка-ре-ку! Вот чудеса! Наша-то девица в золоте вся! » Позавидовав рассказу девушки, ее безобразная и ленивая сводная сестра идёт той же дорогой, отказывая нуждающимся, а её работа у госпожи Метелицы никуда не годится. Прискучив своей хозяйке, ленивица, мечтая о золотой награде, в воротах получает в награду опрокинутый котёл со смолой, которая пристаёт к ней на всю жизнь.</span>