3 року». Перший варіант роману (1846 р.) не був вчасно опублікований через арешт письменника. Нова редакція «Чорної ради» побачила світ 1857 р. Використавши історичні свідчення з літописів Самовидця та Григорія Грабянки, осмисливши матеріал козацьких записок, письменник на основі українського історичного матеріалу створив роман вальтер-скоттівського типу. В основу сюжетної канви покладено мотив подорожі. Події в романі зображено в двох планах - історичному та особистісному. Центральним епізодом твору є Ніжинська рада 1663 р., в ході якої фатальну роль відіграв простолюд. Для автора чорний колір позначає не лише соціальну приналежність учасників ради. Він виступає символом руїни та анархії, що зводить нанівець державотворчі задуми козацької еліти.
Куліш є автором поетичних збірок «Досвітки», «Хуторна поезія», «Дзвін». Значний інтерес становлять його переклади зі світової поезії, що увійшли до посмертної збірки «Позичена кобза».
Велике історико-літературне значення мають критичні праці Кулі-ша, позначені аналітичною глибиною та масштабністю філософських узагальнень.
Як щирий патріот України П. О. Куліш мав усвідомлене почуття відповідальності за долю нації. Він шукав шляхи виходу з колоніального рабства, тому звернувся до історії, насамперед її трагічних сторінок, які б могли вказати на причини втрати Україною державності. Письменника глибоко вражали зневага його сучасниками національних святинь, він намагався дошукатися причин національного лиха. Так поступово заро-джується в нього задум написати історичний роман із часів козаччини, але звернувся не до її перемог, а до епохи анархії та чвар, що стояли на шляху до національного об’єднання.
шматочком
Рассказ Санькин Марал очень интересный. В детстве когда Санька был еще маленький он с папой пошел на охоту. И вовремя охоты они встретили большую маралуху. А возле нее стоял маленкий мараленнок. И Санька забрал его к себе. Только Саньку подпускает семилеток так близко, что тот гладит его спину, трогает рога и, обнявши за шею, ходит с ним по саду. как товарищ. Любит он Саньку и верит ему. Не за то что веселый мальчуган всегда приносит ему в торбочке овса, и не за то что. каждое его движение дышит лаской. Нет. Семилеток помнит, что ни разу он ни видел Саньку среди безумно ухаживающих всадников, которые безжалостно гоняют маралов перед срезкой рогов. Силы было столько, что хотелось вызвать на кровавый смертный бой всех стариков- быков. Лишь маралухи любовались им. когда он, фыркая, взбивал фонтаном землю. Так половину лета прогулял семилеток в горах. Рога его окрепли и засохли. Силен был Семилеток. Но вскоре опять устроили погоню за ним. И в этот раз его поймали. Его связали и разрезали рога. А когда его отпустили он пулей ринулся к саду и увидел как Санька держит его рога. Он замер....., а после ринулся на Саньку и напал на него. Но один из мужиков вонзил топор ему в спину. И лежал семилеток дыша последними вдохами....
НЕ СУДИТЕ СТРОГО Я НОВИЧОК.
Ответ:
потому что в повести сюжет сложнее чем в рассказе но легче чем в романе ( в произведении именно так) В повести несколько главных героев в отличии от расказа( в произведении несколько главных героев)
Характеристика Джулії та Івана із твору Бикова "Альпійська Балада"
Он приехал в дом, который остался ему в наследство от тети . Он пытался быть помещиком и даже ввести ряд реформ , но ему это быстро надоело . Там он познакомился с поэтом Ленским и семейством Лариных