У самому місті немає ніякого порядку, там панує хаос і плутанина: суддя хабарничає й проводить махінації з документацією; засідатель безпробудно п’є, у самому будинку суду; сторожачи вже стали розводити гусаків і вішати білизну на просушку; у лікарнях пацієнти вічно брудні, курять міцний тютюн і їхня доля анітрошки не хвилює лікарів, адже ті вважають, що якщо людина вмре, значить умре, а якщо вилікується, значить вилікується
Вулиці ніхто не прибирає, усюди бруд і кіптява, викладачі в навчальних закладах при поясненні матеріалу те корчать гримаси, те отлынивают від роботи, чим і подають негативний приклад учням
Здавалося б, все це нехай і погано, але дає деяку волю людям, однак і це зовсім не так. Людям у цьому місті доводиться несолодко, особливо місцевим купцям, яких вічно оббираю до нитки чиновники. Городничий без усякого сорому й стиснення бере все, що тільки йому сподобається. Та й без того укази городничего ламали життя многим.
Приміром, він якось віддав наказ рекрутувати в армію одруженої людини, залишивши бідну жінку без чоловіка, у той час як закон це забороняє. А зробив він це з тієї причини, що батьки кравця, якому й випливало стати солдатом, підкупили городничего. В інший раз городничий наказав висікти ні в чому неповинну унтер — офіцершу, після чого її ще змусили заплатити штраф за помилку
Вся верхівка цього міста, всі чини, які здавалося б, повинні бути прикладом для наслідування — шахраї й хабарники. Це мерзенні, марнолюбні й зарозумілі люди, на розумі в яких тільки бажання схапать усього побільше, і обійти відповідальність стороною. Таким з’являється образ повітового міста в трагікомедії Ревізор, що була написана з метою створення пародії на повітове місто того часу
<span>Петрусь<span> народився в багатій родині поміщика. З народження він був сліпим. Мати, дізнавшись про сліпоту Петруся, намагалася оточити сина зайвою опікою і увагою. Вона прагнула балувати його, пестити і леліяти. Але дядько Петруся, Максим, що втратив на війні ногу, зажадав, щоб до хлопчика не виявляли «дурну дбайливість». На думку Максима, Петрусь повинен був сам пристосовуватися до життя. І надалі дядько залишався суворим і добрим другом хлопчика. Він не дозволяв Петрусеві відчувати свою неповноцінність. Герой з дитинства займався музикою, розвиваючи і збагачуючи свій духовний світ. Петрусь виріс повноцінним, духовно багатим і талановитою людиною. Він став музикантом. До свого першого концерту він пройшов тяжкий шлях, на якому були розчарування у собі, горе, сльози, душевна криза. Завдяки дядькові Максиму, Петро знайшов у собі сили перебороти себе, здолати обставини, пов'язані зі сліпотою. Герой дійсно прозрів, тому що побачив реальне життя, пізнав його і зміг подарувати своє мистецтво людям. Окрім того, Петрові пощастило, що він зустрів Евеліну. Дівчина покохала його і вийшла за нього заміж. Отже, він щасливий ще й тим, що пізнав кохання, має сім'ю, маленького сина, який народився зрячим. У нього попереду щасливе майбутнє.</span></span>
Омут в рассказе "Тихое утро" называется еще бочагом.
Мама заботливый человек и ухажевает за мной