Сострадание-это наиболее важная человеческая черта характера. Некоторые люди не сочувствуют другим, боясь показаться слабыми. Но ведь иногда важно, чтоб человека кто-нибудь поддержал.
Ни у кого не вызывает сомнения, что такие чувства, как сострадание и сочувствие необходимы в жизни каждого человека. Без них современный мир стал бы ещё более жестоким и несправедливым. Потому что сострадание и сочувствие – это умение сопереживать чужому горю, желание помочь незнакомому человеку, попавшему в беду. Эти чувства надо воспитывать с раннего детства на примерах из жизни. Недаром об этой теме говорят по телевидению, пишут в газетах. А также эта тема продолжает волновать писателей и поэтов.
Я думаю, что ни один человек не представляет своей жизни без сочувствия или сострадания близкого человека. Если не сострадания, то это означает что нету и поддержки, а без поддержки человек не проживёт долго..
После получения наследства старший сын вёл правильный образ жизни и не бросил отца.Младший сын ушёл и расточил имение своё.
Образ жизни старший сын жил хорошо.Младший сын стал бездомным и жил распутно.
Отношение к отцу старший сын почитает отца.Младший сын ненавидит его.
Поведение после возвращения старший сын был зол на отца.Младший сын просил у отца прощения.
Цитата это слова автора можешь найти в любых произведениях или по интернету цитату любого автора :)
Ця казка була вміщена автором у збірку «Гранатовий будиночок» (англ. «А House of Pomegranates») (1891). Чому саме гранатовий? У такій країні, як Ірландія, напрочуд потужними с традиції християнства, а гранат (дерево та його плоди) — це один із традиційних символів християнської віри: страждання, відродження й воскресіння. У кожній з чотирьох казок цієї збірки («Молодий король», «День народження інфанти», «Рибалка та його душа», «Хлопчик-Зірка») розповідається про різні події, пов’язані зі стражданнями людей та їхнім духовним відродженням. Слово гранат (або гранатовий) з’являється в найбільш напружені для персонажів моменти випробувань, але водночас немовби вказує їм шлях до відродження. А чому слово будинок з’явилось у назві збірки? Так в Англії XIX ст. називали салон1, місце, де зустрічалися високоосвічені люди й говорили про мистецтво, філософію, науку. Деякі салони мали назви. Наприклад, О. Уайльд у той час відвідував салон під назвою «Душа». Кожна з чотирьох казок збірки присвячена одній леді із салону, а в цілому «Гранатовий будиночок» присвячений дружині письменника — Констанції Уайльд.
Давним-давно два бідні Дроворуби прокладали собі шлях додому через великий сосновий ліс. Стояла зимова морозна ніч. Земля та дерева були заметені снігом, маленькі гілочки потріскували від морозу, коли Дроворуби проходили повз них. І ось вони дійшли до гірської річки, яка нерухомо зависла в повітрі водоспадом, бо її поцілував Льодяний Король.
Було так холодно, що навіть звірі й птахи не знали, як цьому зарадити.
— Еге-ге! — прогарчав Вовк, шкутильгаючи через зарослі, підібгавши хвоста. — Це просто жахлива погода. Чому уряд за цим не слідкує?
— Піть! Піть! Піть! — щебетали зелені Коноплянки. — Стара Земля померла, і її загорнули в білий саван.
Чем смогла помогла это история створення текста
«Аня в Стране чудес» — книга совершенно уникальная. Трудно сказать, чей талант — автора или переводчика — сверкнул в ней большим количеством граней, ярче блеснул тонкостью юмора, своеобразием словесной игры. ...