Иван находит перо жар птицы.
иван служит на царской конюшне
иван гостит у солнца, у месяца
рыба кит досаёт перстстень со дна океана
иван приводит к царю жар птицу и царь девицу
иван выходит из котла князем
иван женится на царь девице
Кирибеевич был очень самоуверенным,так как он был лучшим бойцом царя, но увидев Калашникова, в нем проснулся страх и стыд, так же он бессовестный
Калашников- смелый, готовый постоять честь семьи, храбрый, он понимал с кем идет в бой, с самым сильным бойцом, но остался сражаться и победил, хоть потом его и казнили
В самопожертвовании.
что касается Пьера, то он, как натура увлекающаяся и жаждущая нового, не мог пройти мимо массонского движения
<span>Пейзаж души моей прекрасной
Пролёг сквозь кромки бытия,
Всё это было не напрасно
Когда на свет явился я.
Сиянье душ в надежду верит
Летит мой образ непростой
Души пейзаж Господь измерит
И вручит Образ дорогой.
И эта божеская святость
В душе не даст захлопнуть дверь
Пока есть вера - все мы святы
В пейзаж души и ты поверь.<span>
</span></span>
О.С. Пушкін біографія скорочено Олександр Сергійович Пушкін народився 26 травня 1799 в Москві. До 12 років Пушкін ніде не навчався, а у віці 12 років надійшов на навчання в Імператорський Царськосельський Ліцей, який вважався вищим Російським навчальним закладом. Пушкін закінчує ліцей в 1817 році, і випускається в чині колезького секретаря, після чого його визначають в Колегію закордонних справ. У 1820 році він закінчив поему «Руслан і Людмила» — перший великий твір. За епіграми, вольні вірші, що швидко розповсюджувалися по Петербургу, в 1820 році Пушкін був відправлений в південне заслання. За чотири роки він переїжджав у різні міста: Катеринослав, Кишинів, Одесу. Під час цього посилання ним були написані романтичні південні поеми «Кавказький пленник», «Бахчисарайський фонтан», «Брати розбійники», а в 1823 році він почав роботу над романом у віршах «Євгеній Онєгін». У 1824 році Пушкін був відправлений в північне заслання в маєток батьків Михайлівське, де після від’їзду родини жив з нянею. Там він продовжував роботу над «Євгенієм Онєгіним», писав «Бориса Годунова», вірші. 1826-1830 роки. На початку цього періоду Пушкін має аудієнцію з новим царем Миколою I, після якої поетові обіцяно найвище заступництво і відсутність будь-якої цензури для його творів. Однак через два роки після поеми «Полтава», а також, що стала відомою уряду «Гаврііліади» написаної ще в 1821 році, за Пушкіним встановлюють поліцейський нагляд. У 1830 році Пушкін посватався до Н. Гончарової. Перед одруженням він поїхав до маєтку в Болдіно, де змушений був затриматися через карантин. Цей період у творчості Пушкіна називають Болдинскою осінню, протягом якої він написав велику кількість літературних творів найрізноманітніших жанрів. У 1831 році Олександр Сергійович одружився. Його обраниця — Наталя Гончарова — була відомою красунею, у неї було безліч шанувальників, до яких Пушкін її ревнував. У ці роки він писав твори на історичні теми — «Дубровський», «Капітанська дочка», «Історія Пугачова». 7 січня 1833 Олександр Сергійович Пушкін обирається членом Російської Академії — центру по вивченню російської мови, заснованого Катериною II в 1783 році. У 1836 засновує літературний журнал «Современник». На жаль, доходи від продажів журналу не покрили навіть витрат на його створення. В листопаді 1836 року з’являється конфлікт Пушкіна з французьким офіцером Жоржем Шарлем Дантесом, причиною якого була ображена честь поета. 27 січня 1837 Пушкін був поранений Дантесом на дуелі і через два дні помер від перитоніту у себе вдома. Похований на кладовищі Святогірського монастиря Псковської губернії.