Древне русская литература это литература которую придумали и записали в книги а устное народное творчество это когда человек придумал и рассказал своим детям дети выросли рассказали своим и так сказка передавалась из поколения в поколение в уютном виде
Какая может быть природа вокруг нас.
Не задавались-ли вы этим вопросом?
Если рассуждать, то чаще всего любой подросток скажет: леса, поля и т.п.
Но так ли это?
Иногда посмотрев вокруг можно увидеть совсем другое, а ведь мы внушаем себе, что чаще всего это так.Если взглянуть на природу с другого угла, мы даже не узнаем что это на самом деле.
Герой російського билинного епосу. Билина про нього відноситься до новгородському циклу билин. Виникнення новгородських билин дослідники датують XII століттям, часом занепаду Київської Русі та розквіту Новгорода. Новгород був найбільшим торговим містом
Герой новгородської билини Садко – не воїн-богатир, а купець. Був він перш бідний, мав з усього добра тільки «гуслі звончатих», з якими хаживал на бенкети звані, веселив народ. За його майстерність пісняра подарував йому Морський цар три рибки-золоті пера. Закупив на них Садко товару видимо-невидимо, став він багатим гостем-купцем пана Великого Новгорода…
Билина складається з трьох частин, які зустрічаються і в якості самостійних билин. У найбільш древній частині билини розповідається про перебування Садко в підводному царстві. Цей сюжет перегукується з міфам про подорож героя в «інший світ». Такі міфи зустрічаються у всіх народів. У міфах багатьох народів зустрічається і образ співака-музиканта, що зачаровує своєю грою все живе і неживе. Розповідь про те, як Садко розбагатів за допомогою золотих риб, подарованих йому Морським царем, в билину був включений пізніше. Деякі билин в цій частині билини говорять не «Морський», а «Водяний» цар. Самої пізньої частиною билини є колоритний розповідь про те, як Садко намагався «повикупіт’ усі товари новгородські».
Деякі дослідники вважають, що у билинного Садко був реальний прототип – багатий новгородец Садко Ситініч, згаданий у літописі у зв’язку з тим, що він в 1167 році побудував в Новгороді кам’яну церкву в ім’я Бориса і Гліба.
<span>Я прочитал немало произведений о музыке и все они, на мой взгляд, чем-то связаны. Все вызывают у меня глубокие чувства, заставляют задуматься. Я очень люблю такие произведения, ведь они еще и поучают читателей, вызывают глубокие эмоции, настраивают на нужный лад. А это - бесценные качества. Я готов перечитывать эти произведения по несколько раз, чтобы снова и снова испытать эти непередаваемые чувства.</span>
В этом эпизоде ярко показано,что Петр Гринев ,вырвавшись из-под родительского крыла,продолжает вести себя,как мальчишка, не понимаюший ни в чем толку.Он позволяет себе играть на деньги,не задумываясь о том,что они могут в дальнейшем понадобиться.И в итоге,когда он проиграл сто рублей И.И.Зурину,то ему приходидится возвращать ему нечестно выигранные деньги,потому что он из дворянской семьи и для него это дело чести.