<span>Жан Батіст Мольєр
(1622-1673)
Слава
Мольєра безсмертна, адже навіть серед видатних драматургів світу не
багато таких, чиї п'єси ставили б упродовж майже чотирьох століть на
всіх сценах світу. Але не забуваймо, що слава Мольєра — це лише частка
тієї безсмертної слави, яку здобув французький театр XVII ст. в цілому.
</span><span>
Як драматургія Кальдерона представляє театр бароко, так творчість Мольєра, зокрема його комедійні жанри, — театр класицизму.
</span><span>
У французькій драматургії XVII ст. класицизм дістав найбільш
яскравий і потужний вияв; це не в останню чергу було зумовлено тим, що
саме театр, як мистецтво сценічне, мав найбільші можливості публічного
впливу на маси, формуючи належним чином суспільну думку. Провідне місце
серед жанрів французької драми посідала трагедія.
Рух за
створення «справжньої трагедії», тобто трагедії, в основу якої був би
покладений закон трьох єдностей — часу, місця та дії, охопив французький
театр починаючи з 30-х років XVII ст. «Батьком французької трагедії» по
праву вважається П'єр Корнель (1606—1684). Його знаменита трагедія
«Сід» (1637), написана на сюжет середньовічного іспанського епосу, стала
подією загальнонаціонального значення і своєрідним еталоном художньої
довершеності, породивши вислів: «прекрасно, як "Сід"». Класицистична
концепція трагедії в її найбільш послідовній формі була також втілена в
трагедіях Корнеля «Горацій» (1640), «Цінна, або Милосердя Августа»
(1640), «Полієвкт» (1642), «Смерть Помпея» (1643), сюжети яких автор
запозичив з давньоримської історії.
</span><span>
Корнель започаткував французьку класицистичну трагедію, а Жан
Расін (1639—1699) відіграв вирішальну роль у її становленні та
подальшому розвитку.
</span><span>
На сюжети античної історії Расін написав трагедії «Андромаха»
(1667), «Береніка» (1670), «Мітрідат» (1673). Вершиною його творчого
спадку вважається трагедія «Федра» (1677), яка інтерпретувала мотиви
давньогрецької міфології.
</span>Всесвітньо відомий французький комедіограф Жан Батіст Мольєр,
справжнє прізвище якого — Поклен, народився 15 січня 1622 р. в Парижі.
Він походив з родини ремісників, яка вже кілька століть належала до цеху
шпалерників.
<span>
</span>
1. Настя привлекла мальчика Петьку тем, что она была одета абсолютно не по погоде (в летнее платье с бантом), она шла летящей походкой, периодически останавливаясь и глядя по сторонам. Ей не было холодно, и ее взгляд был скорее любопытный, недели встревоженный, потому что она ничего в мире не знала.
2. Она не знала таких реалий, как: пальто, насморк, луна, холодильник и многое другое. Она не знала всего этого, потому что была не настоящей девочкой, а сделанной из снега, но превратившейся в девочку, благодаря одному старику-волшебнику.
За жизнь . За еду .за то что они живут на этом свете
Это повесть о войне и о судьбе Андрея Соколова. Оставив дома жену и двух дочек, с началом войны он ушёл на фронт, где был шофёром. Случайно попал в немецкий плен. Ему довелось пережить много испытаний, страданий, лишений, но удалось выжить. Но война приготовила ему новые страшные испытания: всю его семью уничтожила война. И герой чуть было не утратил смысл жизни.
И вот в минуту отчаяния Соколов увидел в Урюпинске у столовой мальчика-сироту, который собирал объедки. Он назвался отцом мальчика, и тем самым спас от одиночества и его и себя.
С одной стороны, тема маленького человека, гтголь презирает акакия, а с другой - искренне сочувствует его участи