Цей вислів став уже крилатим. Особливо щодо української пісні, бо українців у світі знають як співучий народ. Пісня супроводжує людину все життя: від народження й до самої берізки (так каже моя бабуся). Мама мені співала колискових пісень, а потім, коли я трохи підріс, вона вчила мане гарно говорити і ми з нею разом співали коротенькі дитячі пісеньки, особливо мені подобалася пісенька "Котку, котку рябку, викопай нам грядку".
У піснях народ народ ніби записав усю історію, тому є пісні історичні, є побутові, чумацькі, є обрядові пісні та безліч дитячих пісеньок. А у нас на книжковій полиці стоїть дуже цікава книжка "Історія України в народних піснях", там можна прочитати про все: і про Богдана Хмельницького, і про лицарів, що боронили землю від ворогів, і про героїчну Марусю Богуславку, яка визволила бранців із полону.
Українці — народ жартівливий, тому в збірниках пісень можна знайти безліч жартівливих пісень. І радість, і смуток, і душевні переживання народ вилив у пісню. Тож справді, пісня — душа народу.
1.Опис природи
2.Розмова донькі з татом
3.Рабтова поява зайця
4.Прощавання з зайцем
1)<span> Вказували на це старі, зеленим мохом порослі стріхи, втоптані вулиці, стара церковця і чималий цвинтар із дерев'яними, почорнілими від старости похиленими хрестами.
2) </span> Хати стояли рядком віконцями на південь, оточені огородами та садками<span>. в мене тільки дві речення
</span>
Головні герої-
<em>Климко</em><span> - головний герой</span>
<em>Зульфат</em><span> - друг Клмка.</span>
<em>тітка Марія</em><span> - приютила на час Климка до себе до дому.</span>
<em>Наталія Миколаївна</em><span> - вчителька Зульфата і Климка.</span>
<em>Дід Бочонок</em><span> - лікар.
</span>Другорядні герої-
<span>Солдат-чех
</span><span>тітонька Марина
</span><span>безногий швець</span>
Воля душі – це абстрактне явище, це порив бажання людини до нових, чистих та прекрасних висот, без богемного бруду та отруйно „рожевої” фальші, які вичікують у кожному темному провулку нашого необізнаного та небезпечного життя.
Воля душі – це ривок до небес, це пристрасна ейфорія людських почуттів, емоцій, переживань, вражень. Вони невпинно, ніби в ритмічному танку: то поєднуються, то розділяються, то притягуються, то знов, відштовхуються.