Жили-были дед с бабкой. И однажды бабка говорит деду:что сидишь старый пень иди лучше пристрели птицу да и будет у нас на обед жареная птичка. Пошёл старик в лес и видит на ветке сидит птичка. Только старик хотел пристрелить, да вдруг птица заговорила и сказала: Старче не убивай меня пожалуйста, а я за это тебе своё перо отдам. Ну и зачем мне оно- спросил старик. Оно необычное отвечает птичка. Оно исполнит одно твоё желание. Согласился старик, да и взял перо. Пришёл домой, а бабка начала его ругать: Зачем нам перо понадобилось, ты что хочешь из него обед сделать? Да хочу ответил старик. И подбросил перо загадал желание и у него появился большой стол со всякими вкуснастями. Вот и стали они поживать и добра наживать!!!!
Кохання цих людей не могло бути довгим з багатьох причин, серед яких головними були дві: Фауст та Маргарита були зовсім різного характеру та протилежного духовного складу, по-перше. По-друге, життєві цінності у них були також зовсім різні. Маргарита, вихована у бюргерській родині на суворих засадах, була простою, набожною дівчиною та хотіла такого ж звичайного простого сімейного щастя. Тоді як Фауст хотів пізнання життя, пізнання неба та землі, природи речей та почуттів. В неї палке серце на першому місці, в нього там же - допитливий розум. До того, чому вона надавала великого значення - чесність, вірність, релігія - Фауст відносився набагато простіше. Тільки коли з його причини вона скоїла злочин, він став потроху розуміти, що ці поняття, її цінності, можливо, навіть більш достойні ніж його власні. Тому з цього боку не можна говорити, що їх кохання не могло тривати довго. Адже саме загублена ним Маргарита випрошує прощення його душі в кінці твору. Кохання продовжується, хоча і не на землі.
Смысл в том,что автор описывает природу,созданную годами.Он ей наслаждается и бродит по этим местечками,по дорожкам,которым не конца и края,короче,кайфует))
Главные герой иван царевич , серый волк и принцеса
<span>Это основано на реальных событиях. ВУАЛЯ!</span>