Первоначально цензоры посчитали, что перед ними путеводитель по России.
Я – коник-стрибунець. Я мешкаю в степовій Країні Густих Трав разом із жуками, жабками, ящірками, мушками, бджілками, осами. Люблю ласувати зеленню, грітися на сонечку, перелітати зі стеблини на стеблину. А мої крильця в цей час виблискують різними барвами.
Якось я почув пісню Жайворонка. Вона так мене зачарувала, що я почав мріяти про те, щоб навчитися співати. Відтоді я прислухався до кожної комашки, але не зміг повторити жодної їхньої пісеньки. Навіть мурашка – і та вміє співати за допомогою вусиків, а хрущ – за допомогою крил. Я геть засумував… Невже я ніколи не навчуся співати?
І лише мудрий цвіркун зрозумів, у чому справа. Виявляється, що насправді співати я можу! І жоден мешканець густих трав не здогадається, як саме я створюю свою власну пісеньку.
P. S. Коли ти будеш гуляти разом із татом і мамою в Країні Густих Трав, то зможеш розпізнати всіх її мешканців за їхніми пісеньками. І серед лугового хору почуєш мене – голос Співака-стрибунця.
<span> У зеленій травичці високо стрибає коник–стрибунець Він маленького розміру. Кольору зеленого, мов листочок. Коник має шість ніжок. На голівці двоє оченят. Він видає цікаві звуки у траві. Кажуть, що він має чудову скрипку.
</span><span>
</span>
Відомий письменик,художни.написав збірку віршів кобзар
О дворовых людях: Считал из за своих, был в отношениях не приятельских, но коротких, в точности исполнял приказания, но свои права знал, никто не смел садиться на его место, его побаивались; он шуток не любил - никто не решался глумиться, все побаивались.
О Татьяне: полюбилась она ему; глупо смеясь и ласково мыча, он протягивал ей пряничного петушка; промычал ей что-то дружелюбное.
О случае, когда кастелянша обижала Татьяну: он приподнялся, наложил ручищу (кастелянше) на голову, с такой свирепостью посмотрел, что все умолкли.
О том, как Татьяну научили притвориться хмельной, чтоб отвадить от нее Герасима: Герасим терпеть не мог пьяных; Он схватил ее за руку, помчал через весь двор и, войдя с нею в комнату, толкнул ее прямо к Капитону. Герасим постоял, поглядел на нее, махнул рукой, усмехнулся и пошел, тяжело ступая, в свою каморку.<span>Он только стал как будто поугрюмее, а на Татьяну и на Капитона не обращал ни малейшего внимания.</span>
Пересказ.
Жыли были ученики из 5-того класса. Прогуливали школу, жили с пустой головой, не к чему не стремились, вобщем -- убивали время. И судьба решила приподать им урок, дабы они образумились. И вдруг все они постарели. Петя, главный герой, узнал, что чтобы всё вернулось на свои места нужно собратся вместе, найти волшебные часы и провернуть стрелки часов назад. Петя отправился в путь, собрал всех вместе и они, обхитрив охрану часов провернули стрелки назад. Дети снова стали учениками 5-того класса, и научились ценить время.