Терентій Гаврилович Пузир хазяїн, мільйонер.
Марія Іванівна його жінка.
Соня їх дочка.
Феноген права рука хазяїна.
Маюфес фактор [посередник].
Павлина кравчиха з города.
Зеленський, Ліхтаренко – економи.
Куртц шахмейстер [спеціаліст з розведення овець].
Петро Петрович Золотницький – родовитий багатий пан.
Калиновим учитель гімназії.
Зозуля помічник Ліхтаренків.
Лікар.
Харитон – розсильний.
Петро. Дем’ян. Дівчина. Юрба робітників
На даний час справжніми патріотами України є - бійці АТО..Вони є справжніми патріотами, Які відірвавшись від сім'ї, роботи і всіх заохочень - пішли захищати свою родину, державу, Батьківщину!! Вони пішли боротися за мирне небо над головою..Отже. вони є СПРАВЖНІМИ ПАТРІОТАМИ УКРАЇНИ!!!!<span />
Деякі люди говорять: "Сміх продовжує життя". Я вважаю що ця приказка правильна. Без гумору наше життя було б не цікаве і нудним. Кожен розуміє гумор по різному: для когось це анекдот близької людини про якісь події, для інших це нелепа поведінка людей по телевізору або на сцені або смішні історії з життя. Сміх - це гарні емоції та почуття.
21 числа в 1895 году, в небольшом селе Константиново Рязанской губернии, в семье крестьян раздался крик новорожденного. Родился великий русский поэт, представитель имажинизма и новокрестьянской поэзии – Сергей Александрович Есенин. Ни один поэт ХХ века не соединял столь легко, просто и красиво в своих произведениях сочетания животного мира, величие природы и рукотворность человека. Это убедительно подтверждает даже красочный и самый короткий стих Есенина в его большом творческом наследии.
В 1912 году, окончив училище и за ним церковно-приходскую школу, Сергей отправился в столицу, где стал работать в книжном магазине, а затем в типографии. Двумя годами позднее Есенин впервые увидел свои стихи опубликованными в детском журнале «Мирок». О жизни Есенина написаны целые книги, сливающиеся в многочисленные тома. Певец русской природы ювелирно, несколькими штрихами, изображает величие и бесконечную тайну жизни в своих больших и малых произведениях. Самый короткий стих Есенина, написанный им в 1910 году, удивительно точно это передаёт:
Там, где капустные грядки
Красной водой поливает восход,
Кленёночек маленький матке
Зеленое вымя сосёт.
Насколько красочно и тонко описан утренний миг! Вероятно, стихотворение было написано, когда взгляд поэта устремился на горизонт, на котором сливались, словно в поцелуе, лучи солнца и огородные ряды. Но в следующих двух строчках Сергей Есенин некоторых удивляет, а других и вовсе заставляет задуматься, вводя новое слово «кленёночек».
<span>
</span>
Сімейна бібліотека є майже в кожній сім’ї, бо книга завжди
супроводжувала наше життя: навчала, розважала, відкривала нові світи.
Довгий час книга була найціннішим подарунком. Мабуть, тому в бібліотеці
моєї бабусі є багато книжок, які вона передасть у спадщину мені, щоб я
знала, які були мої предки, чим вони цікавилися, що читали.
<span>Серед книг сімейної бібліотеки є декілька видань «Кобзаря» Тараса
Григоровича Шевченка. Особливо мою увагу привернули дві факсимільні
книги: перше видання «Кобзаря» 1840 року та малої захалявної книжки
періоду заслання. Звичайно, це лише точні копії безцінних книг Т.
Шевченка, але як багато вони можуть розповісти про самого автора, про
епоху, в якій він жив. Так, з факсимільної копії малої захалявної книжки
я побачила почерк Великого Кобзаря: красиві, дрібненькі літери
рівненько лягали рядочками, лише де-не-де автор закреслював слово й
надписував інше. Мені здається, це свідчить про те, що вірші легко
складалися автором. Копія першого «Кобзаря» може розповісти, де й за
яких умов видавався цей твір, дає змогу побачити, який вигляд мали
друковані книги першої половини XIX століття.</span>